XLII наукова Шевченківська конференція | 42nd Annual Shevchenko Conference
March 12, 2022
Albert Kipa, George Grabowicz, Taras Koznarsky, and Vasyl Makhno
View the recording:
Програма
Вступ – Альберт Кіпа (УВАН)
Про контексти сакралізації України в українських романтиків Тарас Кознарський (Торонтонський університет)
Тарас Шевченко та війна в Україні Григорій Грабович (НТШ-А/Гарвардський університет)
Поет та імперія (на матеріалі Тараса Шевченка, Миколи Гоголя та Іосіфа Бродського) Василь Махно (НТШ-А)
Модератор: Віталій Чернецький
Григорій Грабович – професор катедри української літератури ім. Дмитра Чижевського в Гарвардському університеті. Професор Грабович був директором Українського наукового інститут у Гарварді (1989–1996) і одним із засновників і президентом (1991–1993) Міжнародної асоціації україністів. З 2012 по 2018 був президентом Наукового Товариства ім. Шевченка в США; нині є членом її виконавчої ради. У 1997 році заснував український щомісячник «Критика», який став провідним інтелектуальним часописом в Україні. Перша книга Грабовича про Шевченка («Поет як міфотворець» (The Poet as Mythmaker), 1982; українські видання: 1991, 1997) була відзначена найбільш впливовою академічною книгою в Україні пострадянського періоду. 2013 року було опубліковано працю «Шевченкові ‘Гайдамаки’. Поема і критика». Грабович також був головним редактором видання «Тарас Шевченко в критиці» (т.1, 2013; т.2, 2016). Автор каталогу-монографії «Тарас Шевченко. Поет, художник, ікона (1814–1861)» (2014 р.). Редактор міжнародного проєкту «Історія української літератури», головний офіс якого знаходиться в Університеті Санкт-Ґаллена, Швейцарія.
Тарас Кознарський, професор Відділу славістики в Університеті Торонто, викладає курси з українінстики та поріявняльної слов’янської тематики (культурна історія Києва, модернізм та авангард 1890-1930, слов’янська книжкова культура, фальшування як феномен культури та ін.). Досліджує українсько-російські культурні взаємини першої половини 19 ст.; російськомовну українську літературу 19 ст. як феномен «меншої літератури» та мімікрії; текст Києва в багатонаціональній культурній спадщині міста; авангард і синестезію у Віктора Домонтовича. Останні статті присвячені літературній та історіографічній спадщині Миколи Маркевича в контексті стратегій колоніальної поведінки.
Василь Махно, поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Захистив дисертацію про творчість Богдана-Ігоря Антонича, викладав в університетах Тернополя і Кракова. Автор чотирнадцятьох поетичних збірок, найновіша з яких – “Одновітрильний дім” (2021); книжки оповідань “Дім у Бейтінґ Голлов” (2015), роману “Вічний календар” (2019) та есеїстики “Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн” (2006), “Котилася торба” (2011) “Околиці та пограниччя” (2019), “Уздовж океану на ровері” (2020), перекладів польських поетів Збіґнєва Герберта “Струна світла” (1996), Януша Шубера “Спійманий у сіть” (2007), Анни Фрайліх “Ім’я батька” (2021). Вірші та прозу перекладено багатьма мовами світу, Окремими виданнями виходили в Ізраїлі, Польщі, Німеччині, Румунії, Сербії та США.
Віталій Чернецький, літературознавець, кінознавець, перекладач. Навчався в Московському державному університеті, Дюкському університеті (Північна Кароліна), Пенсильванському університеті. У 1996 році отримав докторат з порівняльного літературознавства і теорії літератури у Пенсильванському університеті. Викладав у Колумбійському університеті (Нью-Йорк), Північно-східному університеті (Бостон), Маямському університеті (Огайо). З 2013 року викладає в Канзаському університеті як професор славістики і обіймає посаду директора Центру російських, східноєвропейських та євразійських студій (з 2015). Віце-президент і науковий секретар НТШ в Америці (з 2015). У 2009-2018 роках був президентом Американської асоціації україністів. Серед публікацій: монографія “Картографуючи посткомуністичні культури: Росія та Україна в контексті глобалізації” (англійською у 2007 році, українською у 2013 році), багато статей та есеїв на літературні, кінознавчі та культурологічні теми.