December 15, 2012
Нью-Йорк, 15 грудня 2012 року в Науковому Товаристві ім. Шевченка відбувся традиційний «Літературний ярмарок – 2012». Свої нові твори декламували поети ДіЛана Дамерон, Лола Кундукян, Анна Фрайліх, Олександр Мотиль. Модератором імпрези був Василь Махно, який також виступив із читанням нових віршів.
По закінченню програми вдячні слухачі могли придбати книжкові видання з авторськими присвятами.
ДіЛана Дамерон
Лола Кундукян
Анна Фрайліх
Олександр Мотиль
Василь Махно
Василь Махно представляє учасників Літературного Ярмарку |
DéLana R.A. Dameron |
ДіЛана Дамерон |
BODY, AN ELEGY
The body is not an insomniac, some twilight sleepless walker. It turns to lie down as it pleases, at times against your will. The body chooses its separate departures to backrooms of the house. Goodnight heel, boomerang of bone and tendons. Goodnight feet, arch-less pestle-crush of earth The doctors come to chop you down and cover you with strips of white linen. See, your legs, your trunks of redwoods stripped of their flesh bark are endangered. Goodnight kidney, fallen already to a deep coma, needing machines to eat and drink. For it, there is no waking. Your left arm long retired and under the sheets. Uncle, lay your perfect right that never knew shunt or needle, lay it down so the I.V. can land. Together, we say goodnight to the heart that has failed you once. |
ТІЛО, ЕЛЕГІЯ
Тіло не сновида чи хтось хто у сні плетається по ночах. Воно лягає коли хоче, навіть інколи супроти твого бажання. Тіло само знає коли воно може піти у заглиблені хатні кімнати. Добраніч, п’ято, бумеранґу з крови і кості. Добраніч, підошви, що протоптали Стежки-доріжки Лікарі приходять щоби зрубати тебе і завинути тебе у лляні білі бинти. Бачиш, що твої ноги, це стовбури секвої з обдертою шкірою кори на яку чигає небезпека. Добраніч, нирко, ти вже впала у глибоку кому, потребуєш приладдя, щоб їсти і пити. І ти уже не прокинешся Твоя ліва рука-пенсіонерка лежить під простирадлом. Дядьку, покладіть свою міцну правицю що ніколи не знала ніяких поранень чи голки, покладіть її так щоби внутрішньовенний провід можна було перепхати. Скажімо разом, серце: добраніч воно одного разу майже зупинилося. Але погляд уже нічого не скаже. І губи заціплено У мовчаніі. То хоч скажіть всім до побачення, Дядьку. Повторіть це до побачення сто разів. Дивіться як золота зграя птахів тріпотить крильми перед Вашим вікном. Переклад Василя Махна |
Anna Frajlich |
Anna Frajlich has lived in New York since 1970, after emigrating from Poland with her husband and son in 1969 with the Jewish “exodus.” She received her MA from Warsaw University in the Polish literature, and defended her Ph.D. dissertation in the Slavic Department of the New York University in 1990. Her poetry, reviews, articles and essays have been published in various journals in Poland, the United States, and Europe. Frajlich is a Sr. Lecturer at the Department of Slavic Languages at Columbia University in New York City, where she teaches Polish language and literature. She is the recipient of the 1981 Koscielski Foundation of Switzerland literary prize and in 2003 a Literary Prize from W. & N. Turzanski Foundation (Toronto, Canada). In 2002 Anna Frajlich received The Knight Cross of the Order of Merit awarded by the President of the Polish Republic and in 2008 she received the honorary title of the Ambassador of Szczecin, Poland.
Анна Фрайліх |
Sonata C. Francka na skrzypce i fortepian A o czym skrzypce i o czym fortepian ich gniewny dialog w bolesnej sonacie na co allegro – skarży się – non troppo czemu fortepian zamiera z rozpaczy a potem razem biegną bez wytchnienia jak gdyby w deszczu szukały pomocy – ben moderato allegretto poco – jak dwie pochodnie rozpalone w nocy. |
Соната Сезара Франка для скрипки і фортепіяно А про що це скрипка і про фортепіано їхній сердитий діалог в болісній сонаті на що скаржиться allegro non troppo чому завмирає фортепіано з розпачу а потім разом біжать не переводячи духу наче в дощі шукали допомоги – ben moderato allegretto poco – двома смолоскипами запаленими серед ночі Переклад Василя Махна |
Lola Koundakjian |
Lola’s work has appeared online and in print in and outside of Armenia. In 2012, she co-edited with Catherine Fletcher an article for Rattapallax devoted to post-Genocide era Armenian poetry. Her translations of modern Istanbul poets are due to appear in a Western Armenian language teaching manual.
Лола Кундукян |
[A trip to Egypt]
Two friends announced they were planning To discover Cairo and the desert I said I’d go remembering my school trip there — My twelve-old self touring Giza and the pyramids, Stopping for tea at the Mena House, Taking a boat ride to King Tut’s tomb, An overnight train ride to Karnak-Luksor and the Valley of the Kings. The following week I sold my camera a beautiful single lens reflex Nikon with a gorgeous macro lens. I was young, fearless and ready for heat stroke. The men were giddy with excitement, We talked about shots and malaria pills, Eating great food on a student budget. In my mind I visited the souk with endless Stalls of ladies gallabiahs, Ate dried dates coated in chocolate, And bought books by the new Nobel laureate*. But I never made it to the tarmac at JFK. The camera paid that month’s rent. * Naguib Mahfouz, Nobel Laureate in Literature, 1988. |
Подорож до Єгипту
Двоє приятелів сповістили, що хотіли б відвідати Каїр та пустелю. Я сказала, що поїду, пам’ятаючи про шкільну подорож– коли, дванадцятилітньою відвідала Ґізу та піраміди, Зупинялися тоді на чай у Мена Гаузі, Пливли човном до усипальниці Короля Тутанхамона, А нічним потягом – до Карнак-Луксора та до Долини Королів. Наступного тижня я продала свій фотоапарат чудовий Nicon з дзеркальною лінзою та прекрасним макро об’єктивом.Я була підлітком І нічого не боялася, навіть теплового удару. Чоловіки були запаморочені й піднесені, Ми говорили про заштрики та піґулки проти малярії, Добре харчування як на бюджет студента Подумки яуже швендяла базарчиком довгими рядами жіночоих сукенок, та смакувала сушеними фініками,залитими шоколадом, А придбавши книжки нового нобелівського лавреата. я ніколи не доїхала до летовища JFK. Тепер фотоапарат коштував місячну квартплату за житло. Переклад Василя Махна |
Alexander J. Motyl |
He has done performances of his fiction and poetry at the Cornelia Street Café and the Bowery Poetry Club in New York. Motyl’s artwork is represented on the Internet gallery, www.artsicle.com, and has been exhibited in solo and group shows in New York, Philadelphia, and Toronto.
He teaches at Rutgers University-Newark and lives in New
Олександер Мотиль |
Heiligenkreuzerhof
The saints have long since left. Only their souls still stroll along the cobblestones of the Heiligenkreuzerhof, through the gate to the Schönlaterngasse, past the Basiliskenhaus, past the Alte Schmiede, past the Jesuitengasse— and th en there they are, facing Sankt-Barbara Kirche (where so many hands were shook, where so many sins were forgotten, where so many cheeks were kissed), and then off they go toward the Gaststätte Pfudl on the right (where so many songs were sung, where so many laughs were laughed, where so many Achterl were drunk) and the Windhaag on the left, which disappeared long ago, along with the saints, victim to the same damned thing that did the saints in.- |
Heiligenkreuzerhof
Святі залишили нас Хіба що їхні душі прогулюються бруківкою Гайліґенкройцергофа, крізь браму до Шенлатернґассе, минаючи Базіліскенгаус, минаючи Альте Шміде, минаючи Єзуітенґассе– і вони саме там, стоять перед Санкт-Барбара Кірхе (де стільки було рукостискань стільки прощено гріхів стільки підставлено щік) а вони йдуть собі й доходять до Ґастштете Пфудл, що праворуч (стільки пісень тут було проспівано, як тут сміялися і реготали, заливаючи себе алкоголем) і Віндгааґ ліворуч, який давно щез, разом зі святими, стaвши жертвою того самого прокляття що й ці святі. Переклад Василя Махна |
Vasyl Makhno |
Василь Махно |
Чернівці
що ще покажуть мені Чернівці? -свіжу солянку і теплі млинці – коц із обчухраної вівці сливи і помаранчі? їдиш – залишений у Садгорі – їдеш по внутрішньому дворі світом в якому будинки старі і померанці що я покажу для цих Czernowitz? збитий дорогами мій черевик паспорт чужий із печатками віз вірші й валізи? слухає вірші художній Музей муза знимкує побіч дверей шлунками бродить мерло і портвейн ранній період кризи що залишилося тут від імперій? може ця клямка і ковані двері мови ці ветхі – країни померлі звалище вулиць? знаєш життя це крихка порцеляна мова німецька у віршах Целяна чорні на ринку румунські селяни ринок – як вулик вмерла країна – її не відтвориш і не пошиєш з сувоїв Тори їдиш забитий цвяхом в підбори прифастриґований швом Кобилянська пише до Маковея літо завершується маковієм першою книгою Маккавеїв а їхнє кохання – листом я вдихнув це повітря – від залізниці добігали за Прут рудаві лисиці і товарний рушав на Черньовиці Чернівці Сzernowitz ще поети читали ковтаючи вірші до зими готувалася миші і тютюн хтось ще з літа розвішав по піддашшях із черепиць |
Тернопіль
Що читати? мабуть «Джаз з Орфеєм» я хотів би щоб вірш мій заклеїв між словами повітря – в якому ворохобляться шестерні музики шершні в’яжуть повітря у вузлики а Орфей вийшов щойно із дому Містом ходить тролейбус кульгавий заспіває Зорян про «Кульбаби» «Вісім строф» так назвали – їх право захитаються строфи під нотами стане місто з кульбаб позолотою наче свіжий медовий пряник Що чекати? Питань чи обурення? Ані вмазаних тут – ні накурених Де Фабрична? Цізорик й заточка а бухло із кульбаб схоже вермут але тих пацанів не повернеш мої милі дівчатка і хлопчики І якщо ти Орфей – ти приречений повертатись у кожному реченні парашутом з насінням кульбабиним ялівцем і лисичими шлунками цим читанням і цими стосунками і прикрученим серцем і клапаном Що потрібно? Читати й не збитися? З головою снігами накритися? Чи посипати попелом голову? Все нормально – мені не пороблено Я зарив – наче лис – під Тернополем серце голоду |
]] >