September 22, 2012
Марія Ревакович |
22 вересня 2012 року у Науковому Товаристві ім. Шевченка у Нью-Йорку відбулася презентація нових книжок американсько-української поетки, перекладачки, літературного критика і літературознавця Марії Ревакович «Persona non grata: нариси про Нью-Йоркську групу, модернізм та ідентичність» (Критика, 2012), а також «Нью-Йоркська Група: Антологія поезії, прози та есеїстики» (Піраміда, 2012) спільно з Василем Ґабором.
Д-р Ревакович презентувала свої нові видання в НТШ-А після успішних презентацій на цьогорічному Форумі видавців у Льовові. В Україні ці видання викликали значне зацікавлення українських фахівців та читачів. Зокрема у книгарні «Є» дискусія, у якій брали участь Андрій Мокроусов, Олена Галета та Василь Махно, поставила важливі питання щодо літературознавчих стратегій та методологій, а також проблем щодо аналізи літературних процесів ХХ та ХХІ століть.
Під час своєрідного «творчого вечора» Марії Ревакович у Нью-Йорку зазначалося, що «Нью Йоркська група» стала помітним явищем у контексті української літератури ХХ століття. У підручниках для студентів філологічних спеціяльностей представникам цієї групи приділено значну увагу. Що більше: еволюція названого літературного об’єднання призвела до того, що воно стало важливим елементом самоідентифікації української творчої інтеліґенції в Америці. До книги “Persona non grata” М. Ревакович включила, зокрема, статті, написані за два десятки років її літературознавчих дослідів. Принцип укладання – хронологічний. Як зазначила М. Ревакович: «У першій частині книжки поезію Нью-Йоркської групи – і цілого гурту загалом, і окремих його учасників, насамперед Емми Андієвської, Патриції Килини та Богдана Рубчака, я розглядаю в естетичному, тематичному та дискурсивному аспектах. Багато явищ вдалося вписати у контексти як українського літературного процесу (еміґраційного та материкового), так і західнього модернізму. У другій частині книжки, – продовжувала доповідачка, – проаналізовано окремі явища української літератури минулого і нинішнього століть, від раннього модернізму (декадансу) до постмодернізму, з перспективи ґендеру, географії, мови та ідентичностей».
Монографія М. Ревакович і нью-йоркська дискусія навколо неї показала, що питання модернізму і постмодернізму, мови та ідентичностей переходять у більш ширші питання навколо української літератури модерної доби. На думку авторки, парадоксальним стає те, що й сама українська література як така, поступово неначе набуває рис «небажаної персони». На підтвердження названих тез Марія Ревакович навела низку влучних спостережень. Її думки у цій царині мають особливу вагу, оскільки на останньому відтинку творчого життя «Нью-Йоркської групи» Марія Ревакович власною поетичною творчістю долучилася до її складу.
Мистецьке обличчя Нью-Йоркської групи було представлено на основі другої з презентованих того вечора книг – «Нью-Йоркська Група: Антологія поезії, прози та есеїстики» (Піраміда, 2012). На переконання М. Ревакович, Нью-Йоркську групу треба було б розглядати як рух, як енергію, що проникала різні шари ґенерації, що почала ставити свої перші сліди від 1955 року. Насправді це був спільний хід в одному спільному напрямку, певна інтелектуальна співзвучність і певна творча взаємність цілої ґенерації, яку представляли впершу чергу група поетів, передусім Емма Андієвська, Віра Вовк, Женя Васильківська, Патриція Килина, Юрій Тарнавський, Богдан Рубчак і Богдан Бойчук. Відтак до них долучилися Юрій Коломиєць, Олег Коверко, Марко Царинник, Роман Бабовал, Марія Ревакович.
Насамкінець варто додати, що інтелектуальний рух серед українців в кінці 50 – 60-х років включав, окрім вищеназваних літераторів, також малярів, композиторів та науковців, які
складали ядро нового покоління повоєнної іміґрації.
Пресова група НТШ-А