ЛІТЕРАТУРНИЙ ЯРМАРОК

December 18, 2010

Олена Галета (Львів, Україна)
Зірка Дерлиця (Нью-Йорк)
Олена Дженнінґс (Нью-Йорк)
Оксана Луцишина (Тампа, Флорида)
Марія Шунь (Нью-Йорк)
Василь Махно (Нью-Йорк)
Орест Попович (Нью-Йорк)


Олена Галета

* * *

Тут шанують дивацтва.
Найнадійніші друзі – ті,
Хто дерзає молитись
і просити у Бога ласки.
На бабусині казки
щонеділі ідуть святі,
Піднімаючи плити,
ніби добрі кавалки паски.

Ти, назвиклий до мандрів,
до конечних дорожніх витрат,
Облямівками слів
прикриваючи вицвілу душу,
Замість звичного «мушу»
поцілуєш у руку Петра,
І не те що гріхом –
навіть подихом тишу не зрушиш.

Тут забуто про час.
По долинах цвітуть ялівці.
На південній стіні
набираються сонця ікони.
Апологія світла.
Тільки фарби, папір, олівці…
І як Бог не простить –
то, принаймні, уже не боронить.


Зірка Дерлиця

Zirka Derlycia

it was something my mother said
something about my father’s drowning
almost
at the Bereza Kartuzka concentration camp
and being saved
somehow
by the icon of the Blessed Virgin
still on the wall
so long ago
so far away
another story about my hero dad
too good for truth
who survived his life
so many times
only to die
when I arrived
with need of him

so I Google the Web
to learn about my dad
from survivors of Bereza
who suffered his fate
and wrote it down

nothing I’ve learned
has brought him closer
than these details of his torture
imprisoned
with no reason given
no chance of appeal
hanging there
like a slab of meat

I see you there
shivering
hungry
cold
dirty in rags
covered in filth
bleeding
hiding your spirit deep
inside belief
that God will help
you endure curses
insults
humiliation
beatings designed to break your mind
while keeping your tortured body
alive
like the government lie
that this is only a detention camp

and you emerged
a year and a half later
your sanity intact
resumed your life
but you were changed inside
I wonder how?


Олена Дженнiнґc

Олена Дженнінґс

ІЗОЛЯЦІЯ
Переклад з англійської Дзвінки Матіяш

Сонце світить на материнку й чебрець.
Я за кухонним столом чекаю коли ти повернешся.
Все так як у дитинстві. Луна від ударів годинника
по всьому дому. Сьорбаю з пляшок
пиво — на етикетках розвіваються спідниці
і весь час відкриваю книжки на тій самій сторінці.

Якась немолода людина, зморшки навколо очей
немовля на руках. Від такого портрета на очах
сльози. Я відганяю старість, обгризаю нігті, мащуся
кремом. Повторюю промову, яку сказала у них
на весіллі. Слова досі у мене в роті, замкнені так,
як ми в лімузині.

Чекаю і придумую свій портрет, зморшки
навколо очей, немовля на руках.
Хвилини пролітають. Коли повернешся,
знайдеш мене за кухонним столом, темрява
світить на чебрець і материнку.


Оксана Луцишина

Оксана Луцишина

ТРАВА
на землю, на траву живу і гостролезу
покласти спати сон і всі його дива
я цілий світ, і я з усіх світів пощезну
певніше ніж трава певніше ніж трава

і швидше ніж трава, і не наполовину
а в міліон разів, і ще мільйон по сім
і хай мені бджола нагне свою травину
нічого жодній з них я днесь не оповім

на шкірі, на її траві – дереворити
зубці, зубці, зубці, неначе вістря паль
бо тіло – це лайдак, який не хоче жити
хоч жалощів йому дарованих не жаль

тому що є усе, чого одвік немає
і навіть я і те що у мені живе
цупка трава росте і береги єднає
і колеться і снить і жовкне і пливе


Марія Шунь

Марія Шунь

ЦЕНТРАЛ-ПАРК

у Черепашому озері Централ-парку
відбивається кришталевий
Український інститут Америки
тінь від нього повзе навскіс

Централ-парк з голови до ніг
оповитий
“шкірою зеленої жаби”
повільно розтягує спину
як перед стрибком
в Черепаше озеро

воскові фігурки мадам Тюссо
функціонують виключно
в лататтєвому режимі
комусь на нерв наступила
тінь індіанського мокасина

а на всіх зайшлих падає
місцева сітка Гармана
в ній заплуталися усі
прийшлі воскові генераліссімуси
та попи в італійських чоботах
(з воску)

індіанський мокасин
від них виявився спритнішим
та
пророслим у час
час працює на його просту
майже вимерлу мову
на маленькі мокасинчики

світ у чоботах він давно вже хворий
від міжнародних зносин
зафутболений
зношеними Версаче
два розірвані світи його
чоловічий жіночий
випили весь “Абсолют”
в аеропортному небі Да-Вінчі

італійським чоботом
із м’ячем

світові музеї
вже не в змозі
їх вивищити в ціні та цноті

ціна падає
цнота в словники не вміщена

музей-Метрополітен із Черепашим озером
та Опера-Метрополітен
доводять усім свою м е т р о в і с т ь
але пледам та коцикам
літнього сезону (нью-йоркери опалюються
на рекламних щитах)
трава миліша аніж вони
і ніс втуплений в метр
чистої землі
і тиша що пригоряє
швидким гот-доґом
від опери є миліша

Абсолют чоловічо-жіночий
молиться до мокасинних гаїв

Черепаше озеро
горде зі себе
що воно так довго
доходило до свідомості світу
до Абсолютного Кришталю


Василь Махно Орест Попович

СТАРИЙ НОВИЙ РІК
Василь Махно

окрім трьох празників – в гості ніхто не прийшов -забудь
лиш один старий – Новий рік та ще січень – та кілька дощів
із дерев познімали ґірлянди – і прогнали овечок – залишили бруд
і той старий мені каже: understood
себто якщо перекласти – то мовляв знаємо – що й по чім

в новорічній листівці я писав що тут замість снігу – російські пенсіонерки
сваряться з внуками, ті в шапках і шубах на які пішли всі кролі
і ніхто не ласий на хутро а діти – й поготів – на цукерки
а поночі електричні звірята збіглися до лютеранської церкви
світяться і танцюють і туляться до колін

я також припускав (у листівці) що – мабуть – наступного року
полечу за лаврами не до Греції а у Берлін чи Париж
і відклав видавати вірші бо книжка есеїв збоку
вона про Чортків і дитинство із цим найбільша морока
а ночами у нас шкряботить за стіною- і дружина каже: поселилася миш

поки я ще видумував – вагався: писати верлібром чи в риму
поки колядки звучали з CD і шурхотіла різдвяна фольга
я стояв у вікні – бавлячись із звірятами – пересипав зиму
з пустого в порожнє – не маючи на це права – навіть одного потримав
за мордочку світла бо в дротах заплуталась – здається ліва його нога

поки вино допили а потім провалились (не в сніг) а в сон
поки з досвідом розібрались – вияснили стосунки – себе і сам
я стояв перед звірятами з кишенями напханими цукерками і вівсом
і почував себе прохачем – (просто приблудним псом)
який не має кому насипати жменю вівса

THE OLD NEW YEAR
Vasyl Makhno
Translated from the Ukrainian by Orest Popovych

except for the three feast days – no one came to visit* – forget it
only the old – New Year then January – and some rainfall
from the trees they removed the garlands – and chased away the little sheep – leaving behind rubbish
and that old one tells me: understood
translation – meaning we know – what’s what

in my New Year’s card I wrote that here instead of snow – Russian women retirees
quarrel with their grandchildren, those wearing caps and fur coats which have depleted all the rabbits
and no one is craving fur and the children – not even – candy
and at night the animal Christmas lights have assembled from all over America
flashing and dancing and cuddling at your knees

I had also supposed (in my card) that – probably – next year
I would fly for my laurels not to Greece but to Berlin or Paris
and delayed publishing my poetry because alongside lay my book of essays
it’s about Chortkiv** and my childhood – which causes the most difficulty
and at night the scratching sounds behind our wall – my wife says: a mouse has settled here

so long as I was still planning-hesitating: whether to write in vers libre or in rhyme
while carols were still sounding on CD’s and the Christmas tinsel rustled
I stood by the window – playing with the animals – trifling away
the winter – having no right to do that – I even held one of the animals
by its illuminated little snout because entangled in the wires was – probably its left leg

until we finished the wine and fell (not into snow) but into sleep
until we examined our experience – clarified our relationships – oneself
I stood alone before the animals with my pockets full of candy and oats
and felt like a pleader – (simply like a stray dog)
who has no one to treat t
o a handful of oats***

*In a Ukrainian carol, people are visited by three feast days during the winter holiday season
**Chortkiv is the town in Ukraine where Vasyl Makhno was born
***In Ukrainian folk tradition, a well-wisher offers the host a handful of oats (or some other grain) to usher in a prosperous New Year