Презентація видавництва та журналу “КРИТИКА”

February 9, 2008


Григорій Грабович, Слово головного редактора

Учасники:
д-р Григорій Грабович, головний редактор
проф. Василь Махно,
д-р Олександер Мотиль

Як видно з уже п’ятдесятирічного досвіду паризької “Культури”, навіть один часопис може мати вирішальний вплив на своє суспільство, на його цінності та самооцінку, якщо тільки він робить свою справу чесно, професійно і з глибоким почуттям свого завдання та візії, яка ним керує. Це також має бути метою“Критики”.

Бо навіть найдовша подорож починається з перших кроків.


Минуло десять років від часу створення журналу „Критика”

д-р Григорій Грабович, головний редактор

З нагоди першого десятиріччя на презентацію дільности журналу й однойменного видавництва в Науковому Товаристві імени Шевченка в Нью-Йорку зійшлися на розмову читачі, автори та представники редакційної колеґії „Критики”.

До створення „Критики” Україна ще по суті не мала періодичного видання подібного типу. Заснування журналу, а відтак і видавництва стало відповіддю на потребу мати в країні інтелектуальну трибуну. Без оперативного осмислення та обговорення культурна та суспільнотворча продукція немовби не здійснюється, не доходить до повноцінного життя. Реакція, дискусія і, коли треба, полеміка витворюють діялогічність культури, трансмітують її за призначенням. Значною мірою саме завдяки появі „Критики” в інтелектуальному середовищі України відбулися поважні зміни, адже часописом запропоновано стандарт, на який почали взоруватися інші серйозні редактори та видавці, – говорив у вступному слові Василь Махно (автор „Критики”). Процес пішов завдяки зусиллям невеликого редакційного гурту – групі небайдужих науковців та літераторів. Вирішальну ролю випало зіграти головному редактору видання – запрошеному на зустріч із читацькою публікою д-ру Григорієві Грабовичу. Разом із ним в розмові брав участь і член редколеґії д-р Олександр Мотиль.

Василь Махно, Григорій Грабович, Олександер Мотиль

Забравши слово, д-р Грабович пригадав слухачам, що вперше думка про видання журналу „Критика” народилася у нього ще під час викладацької праці в Києві на початку 90-х років. Тодішня ситуація в Україні вже дозволяла сподіватися на повторення успіху, якого в Центрально-Східній Европі зажив журнал „Культура” – його протягом п’яти десятиріч видавав у Парижі Єжи Ґедройц. Перше число „Критики” вийшло у серпні 1997 року. Це був час найбільшого занепаду українського книгодруку і мінімальної державної підтримки національної культури загалом. Попри всі труднощі відтоді місячник „Критика” ось уже протягом десяти років виходить регулярно, і кожний його випуск означає черговий крок на шляху примноження та зміцнення свіжих творчих сил в літературно-мистецькому та науковому світі. Поряд із журналом і майже одночасно із появою перших його чисел розпочало свою працю й однойменне видавництво. Від 1998 року воно підготовляло спершу по 2-3 книжки річно, а далі більше й більше: тільки протягом минулого року нових книжок вийшло друком щось із зо два десятки. Серед авторів книжок: Тамара Гундорова, Оля Гнатюк, Ярослав Грицак, Едвард Кіннан, Микола Рябчук, Юрій Андрухович, Леся Ставицька, Богуміла Бердихівська, Володимир Діброва, Василь Махно – перелік авторів ілюстративний і далеко не повний.

Відтоді в Україні дещо таки міняється. Хоч іще дуже повільно і поки що майже виключно на рівні одиниць та неформальних угрупувань, процес становлення відкритого суспільства справді розвивається. Основною ареною цього дійства, простором, у якому громадянське суспільство себе утверджує – є власне вільна преса; точніше і загальніше – вільний, критичний дискурс. У ньому власне й має відбуватися повноцінний, критичний та своєчасний зудар довкола основних інтелектуальних, культурних та загальносуспільних подій дня як всередині країні, так і за її межами. Завданням „Критики” є діяти оперативно, до того ж у суспільно розгорнутому, а не лише вузько-формальному вигляді – наголо
сив д-р Грабович. Часопис у своїх публікаціях не обмежується суто українською автурою, серед авторів чимало відомих експертів з інших країн. Як наголосив доповідач, „Критика” не є прибутковим проєктом, зокрема українська держава, попри всі сподівання, не надавала і не надає йому фінансової допомоги. Парадоксально, але з боку чужих держав така підтримка є: так, за останні роки „Критика” тричі одержувала нагороди та премії від сусідньої Польщі. Більшому комерційному успіхові як самого місячника, так і книжок видавництва міг би сприяти ширший роздрібний продаж у мережі книгарень та газетних кіосків. Та от біда, потенційних продавців ми й досі вочевидь не зуміли належною мірою зацікавити, – зауважив д-р Грабович. Інертними залишаються бібліотекарі. Чим іншим пояснити те, що журнал можна знайти далеко не в кожній обласній чи міській книгозбірні. Маємо в себе під боком українську авіокомпанію „Аеросвіт”, і було б дуже добре, якби поряд з російськомовними таблоїдами, яких на борту літаків ніколи не бракує, пасажири на шляху до Києва могли б протягом рейсу погортати також і „Критику”. Хоча б для годиться, – адже переважна більшість подорожніх про існування нашого журналу й гадки не мають. Часописи такого рівня – то справжня візитна картка країни прямування, і цією можливістю гріх не користатися – резюмував свої спостереження щодо комерційних аспектів „Критики” її головний редактор.

д-р Олександер Мотиль

У доповіді д-ра Олександра Мотиля зазначалося, що головним покликанням „Критики” є окреслити й осмислити важливу нішу: жанр розгорнутих рецензій, есе та оглядів. Прикметно, що сторінках часопису на професійному рівні обговорюються не тільки книжкові видання, але й події дня: театральні вистави, кінофільми, малярські виставки тощо. Ілюструючи свої тези, д-р Мотиль наводив статистичні дані, що свідчать про становище у справі задоволення культурних потреб українських громадян протягом останніх двох десятиріч. Так, якщо в 1990 році кількість відвідин театрів в Україні складала 18 млн, то в 1997 цей показник впав до 5,6 млн, тоді як у 2006 р. він склав 6,2 млн. У ділянці відвідин концертів аналогічні показники виносять відповідно 15,0 – 3,5 – 4,1 млн; кіно – 532,0 – 5,0 – 12,0 млн, проданих примірників книжок – 170,0 – 22,0 – 54,0 млн.

Отже знов таки, хоч і малопомітні, але й тут зміни на краще ніби є. Таким чином, – образно висловився д-р Мотиль, – Україна із зони „культурного лиха” повільно пересувається до такого собі „напівлиха”. Тривалий час в Україні практично не було форумів, на яких міг би відбуватися повноцінний, критичний та своєчасний зудар довкола основних інтелектуальних, культурних та загальносуспільних подій дня як всередині країні, так і за її межами. Метою „Критики” є бути таким форумом і, звісно, виходити за обрії далеко ширші від суто літературних чи навкололітературних. „Критика” не перетворилася на виключно „рецензійний” журнал. Значний суспільний резонанс викликали випуски часопису, присвячені круглим столам, на яких з перервою в рік аналізувалися перебіг і наслідки „помаранчевої революції”. У цьому році спеціяльні випуски журналу будуть присвячені 75-й річниці Голодомору. Завершуючи, д-р Мотиль також висловив кілька слушних практичних пропозицій, прийняття яких могло б, на його переконання, привести до більшого попиту на ринку української культурної продукції.

Учасники живої дискусії, яка ще довго тривала після виступів основних доповідачів, мали добру нагоду переконатися в справедливості думки д-ра Грабовича, викладеної в „Слові головного редактора” на сайті „Критики”: „… Навіть один часопис може мати вирішальний вплив на суспільство, на його цінності та самооцінку, якщо тільки він робить свою справу чесно, професійно і з глибоким почуттям свого завдання та візії, яка ним керує… Навіть найдовша подорож починається з перших кроків”.

Пресова група НТШ-А