March 31, 2007
Слово голови
Наукового Товариства ім. Шевченка
в Америці
д-ра Ореста Поповича
Фотофільм
Василя Лопуха
Орест Попович
31 березня 2007 р.
Кілька літ тому нас відвідав тодішній Голова НТШ в Україні, д-р Олег Романів, на превеликий жаль сьогодні вже покійний. Колеґа Олег, з яким ми мали дуже милі стосунки, тут в цій залі, закинув мені, не зовсім жартуючи: «та ж ви, нью-йоркське НТШ, нічого не публікуєте, ніяких книжок не видаєте».
Орест Попович |
Тут я був змушений колезі зі Львова приязно, але все таки відпалити: «не публікуємо нічого, бо всі наші видавничі фонди посилаємо вам!» Якщо «вам» означає «Україні» – то це була і є в основному правда. І такий наголос в призначенні фондів є зовсім закономірний і згідний з нашим статутом, який каже, що «Метою Товариства є плекати і розвивати науку, зокрема в ділянці українознавства». А книжки з українознавства появляються переважно в Україні. Отож найбільшої уваги наша Видавнича і Стипендійна Комісії присвячують тим поданням, які пов’язані з українською проблематикою в гуманістичних і суспільних науках.
Вже на наступний рік, почавши від літа 2007 року, НТШ-А зобов’язалося до великих нових видатків. Перший раз в історії, НТШ-А проголосило пост-докторську стипендію для науковців, які недавно одержали докторати в галузях українознавства. Кожна пост-докторська стипендія є в сумі 35,000 дол. на рік, а що ми їх ухвалили дві – маємо вже стипендійне зобов’язання на 70,000 дол. на наступний рік. Додаймо до цього 25,000 дол. для проєкту Українських студій на Колюмбії і 7,500 дол. на археологічні розкопки в Батурині, і наші зобов’язання вже перевищили границю 100,000 дол. на рік, котру ми собі умовно установили. А де ще стипендії для докторантів/аспірантів? Отже 100,000 дол. на рік тепер вже замало для наших стипендійних видатків.
Наступного року будуть подібно підвищені видатки на видавничі ґранти, бо НТШ-А зобов’язалося фінансувати один том англомовного перекладу «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. Загальна сума нашого обіцяного внеску – 100,000 дол., але ми це розподілимо на 4 рати, по 25,000 дол. на рік.
Очевидно, що видавничі та стипендійні ґранти – це тільки частина нашого бюджету, і така, яку ми можемо в деякій мірі контролювати. Не забуваймо, що ми утримуємо цей будинок, який в додатку до нормальних коштів, постійно вимагає дорогих ремонтів: за попередньої Управи, перебудовано лазничку на третьому поверсі направлено дах і зовнішню стіну будинку, відновлено всі стелі, заінстальовано шафки на третьому поверсі – що вже закінчено за моєї Управи. Нова Управа вже закупила всякі технічні оснащення, а тепер плянує перебудову входу до нашого будинку, що буде тільки початок багатьох потрібних ремонтів.
Дальше, платні та споріднені видатки. Ми затруднюємо 4-ох «фул-тайм» і звичайно кілька «парт-тайм» працівників в Нью-Йорку. У Чикаґо платимо за одного «фул-тайм» працівника для ЕУД.
Я згадав коротенько про це все, щоби Ви, шановні слухачі, мали загальну уяву про те, наскільки наші проєкти і господарські та кадрові видатки вимагають сталого допливу поважних фондів. Членські внески, коляда і продаж книжок помагають, але це відносно малі гроші. А звідки взяти великі гроші?
Як наукова установа з наголосом на україністику, НТШ-А не може надіятися на фінансування з боку чужих фундацій. А української фундації, яка б професійно збирала пожертви на НТШ-А, такої як то мають деякі інші українські наукові установи, ми також не маємо. Наша надія – тільки на патріотичних осіб і подруж, членів нашої громади, які своїми пожертвами бажають підтримати українську науку та освіту. Надія – на українських патріотів, які складають поважні пожертви грошей або майна, а то й записують свої спадки на НТШ-А. Вони творять при НТШ-А Фонди свого імени, які увіковічнюють ім’я фундатора. Іменовані Фонди можуть бути призначені на специфічні цілі, або можуть мати загальне призначення. Такі Фонди, які є звільнені від податку, забезпечують в галузі україністики: стипендії для студентів і науковців, ґранти на наукові дослідження та видання наукових книжок; спонсорують наукові конференції, конкурси на підтримку української мови й літератури в Україні; помагають піднести українську науку на світовий рів
ень. На виданнях НТШ-А завжди зазначуємо імена їх спонсорів-фундаторів.
Сьогоднішня імпреза подумана на те, щоби відзначити пам’ять тих фундаторів нашого Товариства, які вже відійшли у Вічність, висловити їм нашу щиру подяку і признання, з надією, що їх приклад спонукає і нас, за життя, творити при НТШ-А свої іменовані Фонди, і цим підтримати діяльність нашого Товариства для української справи. Я закликаю усіх членів і приятелів НТШ-А, які можуть собі на це дозволити, до пожертв на наше Товариство, включно зі створенням при цьому Фондів свого імени.
На жаль, про багатьох наших фундаторів ми маємо дуже скупі біографічні дані, тому наша сьогоднішня презентація мусить бути вибірковою. Усе таки нашій бібліотеці і канцелярії вдалося віднайти про наших фундаторів достатньо даних, з яких проф. Василь Лопух, директор Адміністрації НТШ-А, підготовив про них відео-показ, зі супровідними поясненнями про їх життєписи.
Біографічні дані будуть показані на екрані разом з фотосвітлинами фундаторів, а часом їхніх хат, або творів. Почнемо від наших найбільших жертводавців – тих, які подарували на НТШ-А вище мільйона, а це подружжя Данильченків і Хлопецьких.