Україна-2007: що далі? д-р Олександр Мотиль (Ратґерс Університет)

January 27, 2007


Політична ситуація в Україні за останніх 15 років ніколи не була простою, однак після помаранчевих подій деякі невирішені політичні та економічні проблеми викликають цілком вмотивоване питання: що далі?

Орест Попович

Вступне слово на відритті другого півріччя
академічного року в НТШ-А, січень – червень 2007 р.

Орест Попович

Вітаю Вас усіх з новим сезоном наших традиційних суботніх імпрез для громади. Тема сьогоднішнього вечора – політична ситуація в Україні тепер і в майбутньому – представляє собою ще одно звено в ланцюгу тих доповідей, інших імпрез і заходів, що їх наше Товариство присвятило політичним подіям в Україні за останні 2 роки.

Зацікавлення НТШ-А тими подіями особливо зросло почавши від останнього тижня листопада 2004 року. Тоді і в грудні в Україні то був крилатий час, що засвоїв собі назву «Помаранчева Революція», якою Україна здивувала увесь світ. Не буду тут подавати хронології усіх заходів НТШ-А для підтримки демократичних процесів в Україні, бо тих заходів було багато, але задля контексту до сьогоднішньої доповіді, згадаю тільки про тих кілька попередніх доповідей, які презентувалися у нас на цю тему.

15 грудня 2004 року до нас прибув академік зі Львова Олег Романів – тоді Голова НТШ в Україні. Д-р Романів (на превеликий жаль сьогодні вже покійний) доповідав про «Помаранчеву Революцію – Погляд зі Львова». Д-р Романів був великим прихильником Віктора Ющенка і помаранчевих перемін, але ми тут були в помаранчевій евфорії ще перед його приїздом: бо вже до того часу Директор нашої канцелярії, Василь Лопух, побував на Майдані у Києві 27-28 листопада, на вершку демонстрацій, і привіз звідти повно відео-записів, з яких створив фільм про Помаранчеву революцію. Цей фільм повторно показано в цій залі, а відтак по цілій Північній Америці, зокрема на телепрограмі «Контакт». Отож д-р Романів вже застав нас в «помаранчевому» настрою.

Доповідь д-ра Романова була дуже оптимістична, піднесена, повна надій на краще мійбутнє, але вже навіть тоді доповідач зі Львова остерігав, що остаточної перемоги Помаранчевої Революції ще не можна святкувати, бо вона має перед собою страшних противників. На першому місці він згадав Партію Реґіонів, відтак Московський Патріярхат, Росію взагалі, та Комуністичну Партію України. Сьогодні знаємо, наскільки пророчою була ця осторога Олега Романова.

16 квітня 2005 р. Круглий стіл в НТШ-А розглядав політичну ситуацію в Україні під іншим кутом – а саме з точки зору Евразійської концепції та її загрози для України. Наш сьогоднішній доповідач, проф. Мотиль, як учасник того Круглого стола, висловив цікаву не так осторогу, як стратегічне спостереження, що для Америки і для Евросоюзу Росія є важливішою від України. Тому Україна мусить сама себе піднести до таких стандартів, які зробили б її побажаним партнером для Евросоюзу, сказав проф. Мотиль.

ФАСТ ФОРВАРД до 17 вересня 2005 р. Тут біля цього мікрофону доповідав спеціяліст від справ України в Стейт Департменті, Юджін Фішель: «After the Orange Revolution: Progress to Date and the Challenges Ahead» («Після Помаранчевої Революції: поступ дотепер і виклики попереду»).

Доповідь пана Фішеля все ще плила на хвилях Помаранчевої евфорії: саме в той час відбулися в Нью-Йорку два бенкети на честь президента Ющенка, а в Філядельфії його нагородили «Медалею Свободи». Пан Фішель признав, що Україна після Помаранчевої Революції зробила «феноменальний проґрес», але і висунув цілий ряд критичних завваг та осторог на адресу уряду Ющенка.
Згадаю тільки три найважливіші з них:

1. Помаранчева Революція доказала, що Україна є нація, але тепер потрібно, щоби обіцянки Революції були виконані, інакше втратиться моментум і можна проґавити нагоду.
2. Якщо би Помарнчева Коаліція розлетілася, то це спричинило б велику кризу.
3. Якщо би Помаранчева Революція провалилася, то це розбудило б всі шкідливі інстинкти в поведінці Росії.

Що за пророчі остороги – усі ті побоювання, усі ті неґативи стали дійсністю!

Доповідь Юджіна Фішеля то була остання дотепер аналіза в цій залі політичної ситуації в Україні. Я не завидую професору Олександрові Мотилеві, котрому сьогодні доводиться продовжити цикль наших доповідей на тему політичної ситуації в Україні, саме тоді, коли всі найгірші побоювання п. Фішеля та інших стали дійсністю.


< br />
Ukraina 2007: Shcho dali?

Олександер Мотиль

Alexander Motyl began his talk by arguing that Ukraine must be viewed in comparison to other countries, and that only such a comparative perspective can provide us with a good sense of how it’s really doing. He noted that, for instance, elite corruption and governmental deadlock are hardly unique to Ukraine, being widespread in western and central Europe. And, as much as one may bemoan Ukraine’s imperfectly democratic system, it’s still much more democratic than those in Belarus and Russia.

Motyl argued that politics, which consumes our interest, can too easily distort our understanding of the country as a whole. He surveyed trends within civil society, the media sector, and especially the economy – which has been doing quite well and is expected to continue to do quite well — and concluded that something in the nature of a Ukrainian “middle class” is emerging. Although such a class is no guarantee of democracy, it does represent a constraint on the policies of the ruling elite.

Motyl noted that the political news is not all bad either. Most important, he argued, is the fact that Ukraine’s perpetually squabbling political elites are by and large playing by democratic rules of the game. Yanukovych and the Party of Regions did not so much “usurp” power as outwit their incompetent Orange opponents. Moreover, the constitutional reform that transforms Ukraine into a parliamentary system and even the recent Law on the Cabinet are institutionally positive developments. Experts generally agree that parliamentary systems tend to be more stable and more democratic than presidential systems of the kind found in Russia. The dilemma facing Ukrainians is, of course, that these new more democratic institutions are occupied by arguably anti-democratic elites led by Yanukovych.

Finally, as to where Ukraine is headed, Motyl suggested that
1) independence is assured;
2) the economy is likely to keep growing and having positive spin-offs for the society;
3) the polity will continue to muddle through in a democratic direction;
4) Ukraine will increasingly join the world, thereby overcoming the isolation that has plagued it for centuries.

Василь Махно, Ольга Кузьмович, Олександер Мотиль, Дарія Дика, Орест Попович