February 2, 2008
Орест Попович
Відкриття сезону доповідей в НТШ-А
Орест Попович
Відкриття сезону наших суботніх доповідей і конференцій, або як я люблю казати, нашого нового семестра, завжди наповняє мене урочистим настроєм, бо я уважаю, що наші імпрези в цій залі для публіки, як і науково-популярні статті в колонці НТШ-А в “Свободі”, належать до найважливіших завдань нашого Товариства, наш обов’язок перед громадою.
У цій опінії я не є ориґінальний: цю ідею проповідував і практикував славний колишній провідник нашого Товариства, Іван Раковський, останній довоєнний голова НТШ у Львові та перший повоєнний на еміґрації. Дехто скаже – так, але то були інші часи. Правда, але тут напрошується відповідь словами Івана Франка: “Мовиш: нині інші війни, Ну, то іншу зброю куй.”
Я припускаю, що наша сьогоднішня зброя є справді інша: хоча ми не реклямуємо наші доповіді як “наукові”, то майже всі вони могли б сміло бути викладами чи лекціями на якому-небудь університеті. А три конференції минулого року ми таки назвали науковими. Очевидним ненауковим виїмком є наші меморіяльні заходи, яких на жаль, за останніх півтора року ми мали аж 4.
Нашій публіці ми пропонуємо доповіді, круглі столи, конференції, які є не тільки на солідному науковому рівні, але й покривають широкий діяпазон тем. Особливо різноманітною була наша програма минулого року, де в додатку до узвичаєних вже тем української літератури, історії і мови, була також і політика, юристика, економіка, медицина, музика, навіть – космонавтика.
Такий вибір не паде нам як манна з неба, а вимагає відданої, компетентної організаційної праці. Майже всі програми минулого року зорганізував і провадив проф. Василь Махно, наш Голова Видавничої Комісії, поет-резидент, а останньо й орденоносець, відзначений державною нагородою України, від Президента Ющенка. /Не знаю, чи цей орден уповноважує пана Василя поза чергою купувати в крамницях України, але ми з нього всі тут дуже горді, і йому щиро ґратулюємо/.
Тоді, коли проф. Махно дбає про появу наших імпрез в цій залі, наш другий незаступний Василь – проф. Лопух – як Голова Комісії Преси, дбає про розповсюдження репортажів про них на нашій веб-сторінці, до преси, в наших Бюлетенях. Василь Лопух також координує колонку НТШ-А у “Свободі”.
Цікаво, що рівночасно з Василем Махном, подібного ордена удостоїлася наша сьогоднішня доповідачка, д-р Марія Ревакович, за що ми її всі також щиро вітаємо! Д-р Ревакович ще й видатна тим, що вона є одним із двох перших пост-докторських стипендистів НТШ-А. Однорічні пост-докторські стипендії наше Товариство започаткувало якраз рік тому, і то не випадково. На зустрічах представників українознавчих установ Північної Америки, які періодично відбуваються в цій залі, виринула турбота про те, що україністи з новими докторатами з Північної Америки мають труднощі в знайденні сталої праці в їхній галузі. Ми рішили, що свого роду містком між докторськими студіями і сталою академічною посадою могла б послужити пост-докторська стипендія /феловшіп/ на цілий рік /деякі наші інституції надають пост-докторські стипендії тільки на кілька місяців/, і таку стипендію для двох докторів з українознавства на рік ми започаткували рік тому. Першими нашими стипендистами стали д-р Марія Ревакович і д-р Марко Андрейчик.
Нещодавно я був на громадському обіді поза Нью-Йорком, а коло мене сіла незнайома пані, яка дуже цікавилася громадським життям. Довідавшись, що я Голова НТШ-А, вона досить безпардонно запитала мене: “А що ви там в НТШ-А властиво робите?” Я тоді вже щось уплітав і не дуже-то хотів відриватися від тарілки, спочатку відповідав, що це занадто широка тема, але тоді рішив сказати те, що найважливіше: ми влаштовуємо для нашої публіки щосуботні імпрези, ну а ще надаємо стипендії, останньо і пост-докторські. Усе це пані може прочитати на нашій веб-сторінці, яку я подав. Добре, добре, прочитаю, обіцяла вона.
З того видно, що при всій нашій посиленій гласності, нам потрібно ще більше про НТШ-А писати, потрібно ще ліпше інформувати українську громаду про діяльність нашого Товариства, про його внески для української громади, для української справи. Нам треба добитися такої гласности, щоби український інтеліґент не потребував питатися “а що ви там в НТШ-А властиво робите?” Ось ще одне завдання для нас на цей семестр.
У доповіді висвітлюється присутність нью-йоркської тематики в еміґраційній поезії після Другої світової війни. Наводятьс
я поетичні ілюстрації не лише з творчости Нью-Йоркської групи, але рівно ж з творчости її попередників (Косач, Лесич) і наступників (Махно). Розглядається різниця щодо трактування цієї тематики між старшим і молодшим поколіннями, яку найкраще пояснити естетичним переломом між модернізмом (з нахилом до універсального і космополітичного) і постмодернізмом (з нахилом останнього до місцевого і конкретного).
 |
| д-р Марія Ревакович |
 |
 |
 |