“Музика та поезія” Валентин Сильвестров Народний артист України, Лавреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка

31 жовтня 2015 р. у Науковому Товаристві ім. Шевченка відбулася творча зустріч із українським композитором світової слави, народним артистом України, лавреатом Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, премії Міжнародного конкурсу композиторів “Gaudeamus”, Міжнародної премії ім. С. Кусевицького – Валентином Сильвестровим.

Приводом для розмови під загальною назвою «Музика та поезія» стало перебування композитора в США, його недавній однойменний концерт в Українському Інституті Америки, під час якого мистець знайомив американського цінителя музики зі своїми творіннями на слова українських і зарубіжних поетів і письменників. Варто відзначити, що співорганізатором згаданого концерту в УІА був київський Дім освіти та культури «Майстер-клас», який уже протягом кількох років успішно виконує місію популяризації української культури в світі. Його представники були цього вечора присутні і в НТШ-А.

Вірко Балей, Григорій Грабович і Валентин Сильвестров

У своїх виступах президент НТШ-А Григорій Грабович, директор музично-мистецтвознавчої секції НТШ-А Вірко Балей, композитор Леонід Грабовський говорили про неоціненний внесок В.Сильвестрова у розвиток музичного мистецтва в Україні. Тернистий творчий шлях композитора почався після закінчення Київської консерваторії від 1960-х років і розвивався в умовах жорсткого тиску з боку ревнителів панівної в ті часи естетики соцреалізму. В. Сильвестров входив до творчої групи «Київський авангард», члени якої відкрили нову сторінку історії української музичного мистецтва, орієнтувалися на нові стильові течії та техніки західноєвропейської музики. За це В. Сильвестрова виключали із Спілки композиторів, забороняли виконувати його твори. В. Сильвестров підтримав акції протесту в Києві 2004 і 2013-14 років, вважаючи, що настав момент, коли творча людина не може не приєднатися до спротиву.

Розповідаючи про свою творчість, В. Сильвестров детальніше зупинився на здобутках останніх років, зокрема на п’ятьох українських гімнах, написаних ним на слова Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна…». За словами композитора, стоявши під час Революції гідності на Майдані і чувши частий спів протестувальниками українського гімну та читання молитов, він знову й знову осягав літургічний характер мелодії та, особливо, слів Чубинського і вирішив, що не має права не написати на ці слова свої гімни. Під упливом зростання небезпеки на Майдані створювані ним гімни позначалися зростаням напруги, і призначалися для хорового виконання, без жодних інструментів. Усіх варіянтів нараховується п’ять. У першому домінує сполох дзвінниці: адже чернець Михайлівського собору твердив, що таке потужне калатання церковних дзвонів сталося вдруге, якщо першим вважати подібний сигнал всенародної тривоги під час татарського нашестя.

Серед наступних варіянтів виділяється четвертий – найбільш трагічний, коли на Майдані сталися розстріли беззбройних людей. Тоді ж таки композитор, за його словами, писав і панахиди. Відтак В. Сильвестров звернувся до Державної академічної капели «Думка», оскільки для хорового співу гімнів такого характеру потрібно не менше п’яти десятків виконавців.

Окрему увагу в своєму виступі В. Сильвестров приділив своїм пісням на слова Тараса Шевченка. За визначенням мистця, слова Кобзаря народжують особливий, український мелодизм. У його творчому досвіді в моменти натхнення неможливо збагнути: український ти чи не український композитор. Мистець творить музику. Але коли це музика на слова українських поетів, то сама мова породжує музику, – узагальнив В. Сильвестров. Переконатися у правоті композитора присутні могли, прослуховуючи створені В. Сильвестровим співи шевченкових «Псалмів», – музику до них композитор присвятив пам’яті «Небесної сотні». Прозвучала цього вечора у лекційній залі НТШ-А і музика з компакт-диску на слова шевченківських творів «Реве та стогне Дніпр широкий», «Єсть на світі доля, а хто її має», «Садок вишневий коло хати», «Заповіт».

На зустрічі були присутні та взяли участь у обговоренні відомі діячі української
громади міста, численна публіка.