November 3, 2018
Dr. Oleh Pavlyshyn (Ukraine), Dr. Orest Popovych (USA) and Dr. Ihor Hyrych (Ukraine)
Dr. Oleh Pavlyshyn (Ukraine), Dr. Orest Popovych (USA) and Dr. Ihor Hyrych (Ukraine)
In commemoration of the 100th anniversary of the proclamation of the independence of the Western Ukrainian Republic and its unification with the Ukrainian National Republic, the Shevchenko Scientific Society in America, the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. and the Ukrainian Institute of America are sponsoring a conference in New York City. The conference will feature three presentations. Oleh Pavlyshyn (Ukraine): “The establishment of the Ukrainian government in Eastern Galicia and state building in the Western Ukrainian Republic;” Orest Popovych (U.S.A): “November 1918 in the light of family reminiscences;” Ihor Hyrych (Ukraine): “Contentious questions in contemporary interpretations of the Ukrainian Revolution of 1917-1921.
Відзначення 100-ої річниці ЗУНР в Науковому Товаристві ім. Шевченка
У суботу, 3-го листопада 2018 року відбулася наукова конференція, яку присвячено100-ій річниці від Дня проголошення Західно-Української Народної Республіки та Акту Злуки
з Українською Народною Республікою, яку спільно зорганізували Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, Українська Вільна Академія Наук і Український Інститут Америки. Програму конференції відкрила Анна Процик, ведуча, Директор Історично-Правничої Секції НТШ-А, відзначивши, що святкування історичних подій 1918 року науковими установами в Америці розпочалося конференцією присвяченою 100-річчю Української Народної Республіки. Сьогодні, зазначила А. Процик, ми продовжимо осмилювати історичні події, які відбулися сто років тому в Галичині – йдеться про Західно-Українську Народну Республіку. Учасниками конференції науковці з України Олег Павлишин та Ігор Гирич, а також Орест Попович, Президент НТШ-А (2006- 2012), нащадок державних діячів ЗУНР – Президента Євгена Петрушевича та дипломата Лонгина Цегельського.
Оскільки Олег Павлишин (Львівський національний університет ім. Івана Франка) не зміг прибути на конференцію до Нью-Йорку, тому головні тези його доповіді прочитала Анна Процик, додаючи свої коментарі. Отже, в доповіді О. Павлишина «Встановлення української влади у Східній Галичині та державне будівництво ЗУНР» проаналізовано події 1918 року в ґлобальному та локальному параметрах. Передача влади від австрійської адміністрації українській відбувся відносно мирно, хоча більшість урядників були поляками. Пізніші події набирають драматичного характеру, коли польські політичні та військові діячі починають вбачати в українському політичному русі Галичини загрозу існуванню майбутньої польської державності. У доповіді йщлося про перші кроки державотворення ЗУНР – міжнародну та національну політику, розбудову фінансової системи, аграрну реформу, тощо. Звичайно, що ані міжнародна політична ситуація, ані внутрішні суперечності не сприяли зміцненню української влади на галицьких теренах. У своїх висновках О. Павлишин, посилаючись на думку Івана Лисяка-Рудницького, зауважує «Оцінюючи здобутки державотворення ЗУНР–ЗОУНР, слід відзначити, що українське керівництво загалом зуміло забезпечити досить стабільне функціонування життєво важливих сфер життя країни як на центральному так і на місцевому рівнях».
Орест Попович (НТШ-А) у своєму виступі «Листопад 1918 року в світлі родинних споминів» представив присутнім цікаву версію подій 1918 року, зокрема у Львові. За версією Л. Цегельського, невчасне прибуття загонів УСС до Львова надало польським леґіонам суттєву перевагу, яку ті використали, захопивши усі важливі й життєвонеобхідні міські об’єкти. Взагалі перебіг подій ЗУНР, на думку О. Поповича, позначений крайнім драматизмом і низкою суперечностей поміж політичними і військовими чинниками ЗУНР. До того ж, додавався брак досвіду проводу ЗУНР у веденні міжнародної політики. Позаяк Петрушевич і Цегельський доводяться двоюрідними дідами О. Поповичу, то доповідь була пересипана родинними історіями про цих двох визначних політиків: Л. Цегельського, автора і речника Акту Злуки ЗУНР і УНР, і Є. Петрушевича, Президента ЗУНР, який, на думку доповідача, як політик займав непоступливу позицію щодо ЗУНР, зокрема, він уважав, що не може бути держави без Львова, яку в якийсь момент пропонувала українцям-галичанам Антанта (Франція, США, Великобританія, Італія). Напротивагу Петрушевичу, Лонгин Цегельський відстоював позицію збереження державности навіть у тому територіяльно обмеженому проєкті, який пропонував французький генерал маркіз де Бертелемі. У доповіді О. Поповича історія сторічної давнини оживала крізь призму родинних споминів та опрацьованої історичної літератури.
Iгор Гирич (Інститут української археографії та джерелознавства НАНУ) зосередився на «Спірних питаннях в сучасних інтерпретаціях Української революції 1917-1921 років», уважаючи, що «в інтерпретації подій національно-визвольних змагань існує чимало двозначностей і невизначеності. Іноді ці розбіжності проявляються в суміжних гуманітарних дисциплінах». І. Гирич у контексті революційних подій 1917-1921 рр., запропонував розглядати неперервність українського спротиву до зовнішніх та внутрішніх ворогів української державности від початку 20 століття до здобуття у 1991 роціУкраїною незалежности. Науковець представив вмотивоване застосування нових термінів для означення історичних процесів, зокрема «міждержавна» чи «громадянська» війна . Доповідач зупинився на тезі різноманітності проєктів української державності, зауваживши, що «Інтерпретуючи Українську революцію, необхідно виходити з того, що в Україні мали право на життя обидва проекти побудови національної держави: республіканський і консервативний. І якби якийсь із них переміг, Україна від цього все одно б виграла».
Конференція засвідчила, що українська історична наука, по-перше засвоїла нові наукові підходи до інтепретації та застосовує нову термінологію, по-друге – в наукових концепціях, зокрема про ЗУНР, існує багато не з’ясованих, а почасти мітологізованих обставин, що призвели до втрати державності, а по- третє широке відзначення революційних подій 1917-1921 рр. в Україні та діяспорі схиляє до думки, що українці починають уважно прочитувати свої історичні звитяги і поразки, що конче необхідно нинішнім поколінням.