April 27, 2013
«Якщо я кажу, що він(Рільке) довів до досконалости німецьку лірику, я не маю на увазі традиційну фіґуру мови, я кажу про речі, цілком очевидні. Я не маю на увазі також ту повноту, яка властива будь-якій справжній поезії… я маю на увазі зовсім точну властивість рільківського вірша, це досконалість, у вузькому значенні слова, яка визначається історичним становищем його ліричної творчости».
Райнера Марії Рільке
(1875-1926)
Автор збірок поезій «Книга образів» (Buch der Bilder, 1902), «Часослов» (Stundenbuch, 1905), «Нові вірші» (Neue Gedichte I—II, 1907—1908), «Дуїнянські елегії» (Duineser Elegien) і «Сонети до Орфея» (Die Sonette an Orpheus, 1923). Враження Рільке від відвідин України 1899 і 1900 роках позначилися у циклі «Книга про чернече життя», збірці «Часослов», як також у книжці коротких оповідань «Про Господа Бога та інше» (1900) (передусім два оповідання з української тематики — «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»)
у перекладах
Миколи Бажана,
Богдана Кравцева
Василя Стуса
Мойсея Фішбейна
читають
Олександер Мотиль і Василь Махно
w.jpg) |
| Олександер Мотиль і Василь Махно |
Райнер Марія Рільке
З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
w.jpg) |
w.jpg) |
| Олександер Мотиль | Василь Махно |
27 квітня 2013 року в Науковому Товаристві ім. Шевченка відбулося друге читання із серії «Світова поезія в українських перекладах». Такі читання в НТШ-А набувають своєрідної традиції та популярности, в першу чергу завдяки ретельному доборові світових авторів, чия поезія сприймається сьогодні як класичне надбання. Цього разу вечір було присвячено німецькому поетові Райнеру Марії Рільке (1871-1926). Р. М. Рільке визначний німецький поет, автор збірок поезій «Книга образів» (Buch der Bilder, 1902), «Часослов» (Stundenbuch, 1905), «Нові вірші» (Neue Gedichte I—II, 1907—1908), «Дуїнянські елегії» (Duineser Elegien) і «Сонети до Орфея» (Die Sonette an Orpheus, 1923), прозових творів «Листи молодому поетові» (1903-1905), роману «Записки Мальте Лаурідса Бріґґе» Die Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge (1910). Пригадаємо, що для першого читання було вибрано вірші французького поета Сен-Жон Перса (1887-1975). Переклад, як явище культури, завжди розцінювався будь-якою національною літературою як своєрідне і необхідне доповненням, бо література потребує свого постійного увиразнення і оновлення, не становить виключення й українська.
Прикметною особливістю таких читань є те, що тексти кожного поета читаються мовою ориґіналу та українською. Цього разу німецькою читав Олександер Мотиль, а українські переклади Павла Тичини, Богдана Кравцева, Миколи Бажана, Василя Стуса і Мойсея Фішбейна – Василь Махно. Вибір поетичного слова Райнер Марія Рільке для представлення ширшій публіці зумовлено кількома міркуваннями: по-перше поезія Рільке вплинула свого часу на європейський модернізм і, за висловом письменника Роберта Музіля, Рільке довів до досконалости німецьку поезію і «ця досконалість визначається історичним становищем його ліричної творчости». Іншими словами, впливом, який переростає не лише естетичну властивість будь-якої творчости, але й впливом, який виходить за її межі, набуває своєрідного суспільного статусу. По-друге, Рільке, як ніхто із іноземних поетів удостоївся багатьох поетичних інтерпретацій, які здійснювали видатні майстри української поезії, і по-третє, присмак поетичного слова поезії Рільке несе у собі незбагненний чар і маґію, відчуття справжності й довершеності, яку, безперечно, відчули й присутні слухачі.
Як зазначив Василь Махно, що поезія Рільке була важливою для багатьох українських поетів і протягом тривалого часу українська поезія, наче звіряла себе й свою естетичну своєрідність із Рільківським модернізмом. До речі, Рільке один із небагатьох поетів, я
кі вгадуються, навіть за назвами книжками, котрі для світової поезії стали визначальними – «Книга годин», «Дуїнянські елегії», «Сонети до Орфея». Ці книжки стоять в одному ряду поруч із «Квітами Зла» Шарля Бодлера, «П’яним кораблем» Артюра Рембо чи «Поетом у Нью-Йорку» Федеріко Ґарсія Лорки.
Майже кожен, прочитаний вірш Рільке німецькою, супроводжувався двома-трьома українськими варіантами. З-поміж значних поетичних українських перекладів німецького поета, які існують в українському культурному просторі варто виділити книжку «Речі й образи» в перекладі Богдана Кравцева, видану в 1947 році в Німеччині, переклад Миколи Бажана «Поезії» (1974) та найновішу книжку Мойсея Фішбейна «Сто поезій». Звичайно, що перекладацькі стратегії кожного із вищеназваних перекладачів відрізняються, бо відрізняються їхні поетичні стилі. Але що прикметно, кожен додає до рільківського ориґіналу свою своєрідну мелодику й ритміку, які базовані на естетичних переконаннях й практиках перекладачів.
Відомо, що Райнер Марія Рільке двічі відвідував Україну в 1899 і 1900 роках. Український літературознавець Євген-Юлій Пеленський ще в 30-тих роках присвятив свою розвідку стосункам Рільке з Україною, детально проаналізувавши українські мотиви у ранніх віршах поета. Один із таких мотивів надибуємо в «Пісні про Правду», в якій Рільке передає своє враження від співу кобзарів й українського фольклору. Приблизно у 1904 Рільке завершує переклад німецькою мовою «Слова про Ігорів похід».
Олександер Мотиль і Василь Махно спробували донести до слухачів увесь чар поезії Рільке, котра, як усе справжнє, не затирається із плином часу.
Пресова група НТШ-А