«Пам’ять та ідентичність віруючих-іміґрантів із країн пострадянського простору в США» Олени Панич (Донецьк, Україна)

March 23, 2013

«Пам’ять та ідентичність віруючих-іміґрантів із країн пострадянського простору в США»
Олени Панич (Донецьк, Україна)


Василь Махно представляє Олену Панич

ВІРУЮЧІ-ІМІҐРАНТИ: ПАМ’ЯТЬ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ

23 березня 2013 року в Нью-Йорку в лекційній залі Наукового Товариства ім. Шевченка відбулася лекція кандидата історичних наук, фулбрайтівської стипендіятки 2012-2013 рр. Олени Панич. Темою, з якою виступала проректор Донецького Християнського університету, була «Пам’ять та ідентичність віруючих-іміґрантів із країн пострадянського простору в США». В рамках теми доповідачка розглянула питання історії та культурних особливостей діяспори євангельських віруючих, що виїхали із країн колишнього СРСР до США у 1980-2000-х роках.

Як повідомила О.Панич, чисельністю ця іміґрантська спільнота охоплює від 70 до 100 тисяч осіб, з яких близько половини – українського походження. Головна форма комунікації цих людей – релігійна громада протестантського типу (конґреґація). Сьогодні такі релігійні громади іміґрантів є майже у всіх американських штатах, але найбільше їх у штатах Каліфорнія, Орегон, Вашінґтон. Крім того, на території США діють також численні союзи та асоціяції слов’янських євангельських громад. Євангельська іміґрантська спільнота характеризується домінуванням релігійної ідентичности. Вона створює окрему релігійну культуру зі своєю системою організації, цінностями та етосом.

Під час своєї доповіді О.Панич презентувала головні результати власних досліджень (зокрема, на основі індивідуальних спостережень та інтерв’ю), проведених серед представників цієї іміґрантської спільноти. Головні аспекти, які були висвітлені – це мотиви еміґрації, шляхи соціяльно-економічної адаптації, способи збереження віри та культури у новій країні.

Олена Панич

Олена Панич зазначила, що в 80-х та 90-х роках ХХ століття євангельські віруючі (поруч із єврейським населенням) становили значну частину іміґрантів з України. Це пояснюється тим, що в умовах радянського державного атеїзму мало місце переслідування людей за ознакою «свободи віросповідання» і тому вони отримала від уряду США статус біженців. Проте разом з розпадом комуністичної системи становище євангеликів на території колишніх радянських республік і зокрема в Україні суттєво змінилося. В незалежній Україні вони не переслідуються за віру. Відтак причини їхньої еміграції у пострадянський період мали переважно економічний характер.

Умови соціально-економічної адаптації в США були досить таки складними через культурно-світоглядну та мовну різницю першого покоління еміґрації. Проте релігійні організації дали еміґрантам змогу розвинути мережу контактів, необхідну для пристосування в новому середовищі. Помісна церква (конґреґація), як правило, також є центром культурного і релігійного життя еміґрантів тієї чи іншої місцевості, осередком, який забезпечує збереження їхньої колективної ідентичности. В більшості таких помісних церков ще зберігаються російська або українська мова богослужіння.

Основною турботою євангельських еміґрантів стає збереження традиційної для них релігійної етики і «чистоти віри», зокрема, за допомогою шлюбно-родинних стосунків у межах своєї релігійної групи. Історія слов’янської євангельської спільноти на території США свідчить про те, що ця релігійна група повторює модель розвитку, загалом характерну для діяспори. Особливістю її є виразне домінування релігійного чинника над етнічним, такий висновок зробила дослідниця на завершення доповіді, а відтак відповіла на питання присутніх.

Пресова група НТШ-А