February 12, 2011
w.jpg) |
| Петро Потічний |
Петро Йосиф Потічний, народився 2 червня 1930 р. в селі Павлокома, пов. Березів, воєвідство Ряшів (тепер Польща). Перші три кляси народної школи закінчив в селі, а опісля навчався у Львові, де в 1944 році закінчив 4 кляси Державної Гімназії. Після знищення села відділом Армії Крайової в березні 1945 року, вступив до УПА і служив стрільцем сотні “Громенка” аж до виходу рейдом до Західньої Німеччини осінню 1947 року. В УПА мав псевдо ”Малий” та “Воробчик”, а в 1949 році йому признано ступінь Старшого Вістуна. Член Об`єднання Колишніх Вояків УПА.
В Мюнхені закінчив середню освіту і в 1950 році виїхав до США. Служив три роки в Морській Піхоті США, та брав участь в Корейській війні. В 1957 році отримав академічний ступінь бакалявра в Університеті Темпл у Філядельфії, а опісля ступінь маґістра (1961) й доктора (1964) історії й політичних наук в Колюмбійському Університеті в Нью-Йорку. В 1961 році також отримав Диплом Спеціяліста Радянського Союзу від Російського Інституту при Колюмбійському університеті.
Від 1964 проживає в Канаді, обіймає посаду професора політичних наук в МакМастерському Університеті, в Гамільтон, Онтаріо. Професор політичних наук Українського Вільного Університету в Мюнхені (Німеччина). Старший науковий співробітник (сеньйор феллов) Міжнародного Бюро Праці в Женеві (Швайцарія), Федерального Інституту для Східно-Европейських і Міжнародних Студій в Кельні (Німеччина), Центру Російських і Східно-Европейських Студій, Університету Торонто. Очолює Групу дослідів УПА в Інституті української археографії ім M.С. Грушевського при НАН України. Почесний Професор Національного Університету Львівська Політехніка та Східньо-Китайського Педагогічного Університету в Шанхаї (КНР). Він є також Ад-юнкт Професор Гайлюндзянського Університету в Харбіні (КНР).
Др Петро Й. Потічний відомий науковець в ділянці порівняльної політики‚ геополітики‚ та зокрема державного права і політики СхідньоЕврпейських країн радянського періоду. Україна та доля українського народу завжди була в центрі його зацікавлень.
Др Потічний є автором багатьох книг та статтей‚ серед яких поважну ролю відіграють його зацікавлення визвольною боротьбою українського народу в час і після Другої Світової Війни. За його старанням архів ”Літопису УПА” та інші документи й матеріяли приміщено в Бібліотеці Робартс, Торонтонського Університету, під назвою “Збірка Петра Й. Потічного про Підпільну і Протипідпільну Боротьбу в Україні”. Окрім цього, він присвятив багато уваги українськопольським‚ українськоросійським‚ українськочеським‚ українськоєврейським‚ українськонімецьким‚ українськокитайським‚ та українськоканадським відносинам.
Проф. Потічний є одним із основників Видавництва ”Літопис УПА”, та від 1973 року Спів-редактор, а опісля Відповідальний редактор цього видання.
У 2008 році відзначений Президентом України Орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
Презентація
© Петро Потічний
w.jpg) |
| Петро Потічний |
12 лютого 2011р. чергову наукову сесію у будинку НТШ-А в Ню Йорку присвячено темі: «Літопис УПА як джерело інформації про український визвольний рух під час Другої світової війни». З доповіддю під цією назвою виступив почесний гість Товариства – професор-емерит Університету МакМастер у Гамільтоні (McMaster University in Hamilton), відповідальний редактор книжкової серії «Літопис УПА» д-р Петро Потічний. Помимо багатьох інших наукових титулів д-р Петро Потічний як Президент Канадської Асоціяації Славістів зробив вагомий унесок в українознавчі студії у США та Канаді. Професор Петро Потічний є одним із засновників Видавництва «Літопис УПА», та від 1973 року спів-редактором, згодом відповідальним редактором його видань. Досі видано понад 80 томів різних матеріялів та документів, пов’язаних із Українською Повстанською Армією. Стараннями Петра Потічного архів «Літопису УПА» під гаслом «Збірка Петра Й.Потічного про Підпільну і Протипідпільну Боротьбу в Україні» (The Peter J. Collection on Insurgency and Co
unter-Insurgency in Ukraine) прийнято на зберігання в Бібліотеку Робартс у Торонтському університеті
Говорячи про цілі видавництва «Літопис УПА», доповідач особливо наголосив на необхідності публікацій, з дотриманням джерельної точности, документів і матеріялів до історії УПА, визвольного руху в цілому за час Другої Світової війни та після неї. Завдяки старанно опрацьованим доповідачем ілюстраціям та світлинам слухачі мали змогу бачити на екрані зміст 49 томів «Основної серії», 14 томів «Нової серії», 11 книг серії «Події і люди» тощо. Загалом протягом майже чотирьох десятиліть, у період між 1973 і 2011 роками світ побачили 83 томи «Літопису», а також ще 7 дотичних книжок на спілку з іншими видавцями.
«Основна серія» видається на основі багатих архівних матеріялів, серед яких Петро Потічний назвав, зокрема, документи підпілля, принесені з України, більшість із Архіву ЗП УГВР і деякі з Архіву ЗЧ ОУН. Важливу ролю зіграли підпільний архів с. Озерна, німецькі документи з Архіву Тараса Гунчака, Омелян Антоновича, Державного Архіву США, Архіви Словаччини і Чехії тощо.
Подальші серії базуються кожна на своєму джерельному матеріялі, серед них і мемуарного характеру. Наприклад, джерела серії «Бібліотека» включають спогади Юрія Ступницького, Ярослава Грицая, Василя Левковича, Івана Путка, Катерини Зарицької, Галини Коханської – брак місця не дозволяє вичисляти імена й імена інших названих лектором сумлінних хронікерів.
Багато уваги приділив доповідач і підготовці нових томів, серед яких книги про Ніла Хасевича, Ярослава Старуха («Основна серія»), про листування керівників підпілля Волині, підпілля в центральній і східній Україні («Нова серія»), видання про Федора Тершаківця та Якова Бусла (серія «Події і Люди») та ін.
Говорячи про поширення у світі, Петро Потічний наголосив, що видання надсилаються і приймаються у фонди усіх центральних державних і важливих університетських бібліотек світу, усіх цетральних і обласних бібліотек України, хоча зі східніх областей України книжки нерідко повертають або й на місці знищують. В прикінцевій частині доповіді Петро Потічний зазначив: редакція «Літопису УПА» дотримується такого порядку подання матеріялу, який існував у підпіллі, а саме, ніколи не ототожнює ОУН і УПА і не вживає абревіатури ОУН–УПА. Це не значить, що редакція намагається протиставити собі ці організації. УПА без тісної співпраці з ОУН не могла існувати і діяти. Разом з тим, якщо говорити узагальнено, то найкраще вживати терміну “збройне підпілля”.
У підсумку Петро Потічний ще раз наголосив, що Українське підпілля розуміло вагу архівної документації й робило максимум зусиль для того аби задокументувати як свою боротьбу так і ворожу тактику. Виданий друком матеріял дозволяє одержати загальне розуміння визвольного руху, його організаційної структури, ідейного підмурівка, його тактики боротьби.
Пресова група НТШ-А
w.jpg) |