Нові тенденції у музичній творчості українських композиторів. Леонід Грабовський, композитор

October 16, 2010

Леонід Грабовський — видатний український композитор.

Леонід Грабовський

Народився 28 січня 1935 року в Києві. Почав навчатися гри на фортепіяно у 16-річному віці. Студіював економіку в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка (1951—1956), а водночас — фортепіяно й теорію музики (приватно до 1954 року) та в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського — композицію як студент у проф.Л.Ревуцького (1954—1956), відтак як студент і аспірант у проф. Б.Лятошинського (1956—1962) Закінчив консерваторію (1959) й аспірантуру (1962), згодом там викладав теорію й композицію (1966—1969). Його дипломний твір, «Чотири українські народні пісні» для хору й оркестри, отримав І премію на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів (1959) та був високо оцінений Д.Шостаковичем.
На початку 1960-х років він разом з В.Сильвестровим, В.Годзяцьким, В.Загорцевим та іншими сформували групу музикантів, пізніш названу «Київським авангардом», що вивчали творчість Стравінського, Бартока, композиторів Другої Віденської школи (Шенберґа, Веберна, Берґа), а також Едґара Вареза, Кейджа, Мортона Фельдмана, Ксенакіса, Лучано Беріо, Лютославського та інших пост-серійних аванґардових композиторів (зокрема польських). Через розходження з ретроґрадними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР члени «Київського аванґарду» зазнавали різного роду утисків, що врешті-решт призвели до розпаду цієї групи.

У 1970-х працював як вільний композитор у Києві, зокрема у жанрах театральної та кіномузики. 1981 року поїхав з України до Москви, де працював вільним композитором та перекладачем і редактором часопису «Советская музыка» (нині «Музыкальная академия»), а 1989 року — до США (на запрошення Українського Музичного Товариства), де був композитором-резидентом при Українському Інституті Америки в Нью-Йорку (1990 — 1994). Живе у Джерсі-Сіті.

Леонід Грабовський

Оприлюднив декілька статей («Советская музыка», 1969, №2, та 1988, №10; «Die Musik», 1989, Nо.1), зробив низку важливих перекладів на російську та українську мови (Е.Кренек «12-тоновий контрапункт»; Г.Єлінек «Введення до 12-тонової композиції»; тощо). Видав українсько-англійський та англо-український словник.

На початку періоду пошуків характерними рисами його музичного стилю були дисонансовий контрапункт і асиметричні поліритмічні комбінації. Після 1964 року він раптово відійшов від цього стилю, звернувшись до компонування циклів вокально-інструментальних та інструментальних п’єс в афористичній манері пост-веберніанців, з алеаторними ритмами, елементами часової нотації Лучано Беріо та сполученнями незвичних тембрів. Кульмінацією всієї його творчости 1960-х стала світова прем’єра одного з найамбітніших його творів мелодрами «Море» на Музичному тижні Ґаудеамус (Роттердам, Голляндія, 1971). Водночас, у циклі п’єс «Гомеоморфії», він почав розвивати стиль, який сам визначив як «структурний мінімалізм». Пізніша його творчість позначена потягом до комплексного стилістичного синтезу, який він називає «стилістичною модуляцією».
В 1981 г. переїхав у Москву, де працював у редакції журналу «Советская музыка» (тепер «Музыкальная академия»). Брав участь в організації й був членом ACMa-2.

Його доробок включає симфонічну, інструментальну та вокально-інструментальну музику, а також музику для театру та кінематографу.
Хоч його музика і не часто виконувалася в СРСР, вона проламала кордони і посіла помітне місце на фестивалях Нової музики, зокрема на фестивалі «Варшавська Осінь», де німецький піяніст Алоїс Контарскі виконав його твір «Гомеоморфія 2» (1970). Зараз його твори посідають важливе місце у програмах молодих українських та закордонних музикантів-виконавців.

Василь Гречинський, Леонід Грабовський, Орест Слупчинський