March 1, 2008
Викладач Ужгородського університету та журналіст у своїй доповіді вестиме мову про українську пресу сучасного періоду, її місце у суспільному та політичному житті України.
Викладач Ужгородського університету та журналіст у своїй доповіді вестиме мову про українську пресу сучасного періоду, її місце у суспільному та політичному житті України.
 |
| Віталій Жугай |
З такою темою доповідді виступив український фулбрайтівський стипендіат, доцент кафедри журналістики Ужгородського національного університету Віталій Жугай у Науковому Товаристві ім. Шевченка. Він коротко розповівши про місце та обставини свого наукового стажування в Америці, а відтак детальніше зосередився навколо висвітлення заявлених для аналізу фахових питань.
Однією з основних тез доповіді була думка про аномальність ситуації: за роки незалежности ні українська преса, ні українське телебачення не стали національними за духом. До цього, – зазначив доповідач, – спричинилися зокрема й історичні обставини: якщо до жовтня 1917 року українські газети і журнали таки відігравали суспільну ролю світочів пробудження, промоторів ідей незалежного державництва, то за часи існування СРСР преса України цілком втратила здатність виконувати своє національне призначення. Саме тяжкими наслідками попередніх десятиліть пояснюються рецидиви в журналістській практиці горезвісних „темників”, – наголосив Віталій Жухай.
Доповідач наводив статистичні дані, з яких випливає сумна картина сучасного українського медія-простору. Такі сектори національного інформаційного простору, як книговидання, бібліотечний, архівний та кінематографічний комплекси аж ніяк не відповідають стандартам розвинутих країн, а до того ж ще й зазнають скорочення. Цікаво, що 62,4% громадян не передплачують жодного періодичного видання. Тиражі та кількість назв книгодрукування українською мовою повністю поступаються російськомовним. У галузі ЗМІ високим залишається рівень державного регламентування, і це створює можливості для маніпулювання масовою свідомістю.
Наводилися цифри щодо тиражності основних газет, які видаються в Україні, згадувалися окремі українські видання, які й у несприятливих умовах зуміли здобути або зберегти високу репутацію в очах громадськості зокрема, часописи „День”, „Україна молода”, „Кореспондент”, інтернет-видання „Українська правда”, тижневики „Дзеркало тижня”, „ПіК”, „Український тиждень”, „Літературна Україна”, місячники „Критика”, „Всесвіт” тощо.
Досить детально говорилося про системну дезиформацію та деструктивну роль ЗМІ сусідніх держав в інофрмаційному просторі України. Сказане стосувалося й телеканалів, серед яких світлі винятки становлять лише поодинокі з них, наприклад, „5 канал” чи особливо активний в 2005 році ТРК „Ера”.
У доповіді розглядалися й інші негативні явища: недостатній розвиток медія-ринку, надто вузька верства незалежного покупця й читача, значна кількість „джинси”, – себто публікацій відверто замовного характеру, зволікання з роздержавленням преси. Страшною прикметою нашого часу стали репресії проти журналістів, аж до їх фізичного усунення, фактична безкарність винуватців скоєних проти журналістів тяжких кримінальних злочинів.
Серед цього лихоліття до позитивних явищ можна зарахувати активне запровадження прогресивних форм і методів професійної підготовки журналістів, зрушення в цій справі відбуваються в багатьох вузах. Щодо цього доповідач розповів про вдосконалення системи журналістської освіти в країні, й наголосив, що професія журналіста здобуває дедалі більшу популярність серед молоді.
Доповідь Віталія Жухая викликала жваву дискусію, питань до доповідача було багато, а відповіді на питання дали змогу дізнатися про додаткові важливі деталі із життя українських медій.
Пресова група НТШ-A