May 22, 2004
Юрій Гаєцький автор двох книжок про козаччину: “Cossack Administration of the Hetmanat” Cambridge, Harvard Ukrainian Reaserch Institute. v.1,2 та “The Cossacks in the Thirty Years War: 1618-1648” by A.Baran and G.Gajicky. Rome 1983. Доповідь п.Гаєцького про Гетьмана Івана Мазепу та його добу викликала широке зацікавлення у відвідувачів НТШ.
Юрій Гаєцький автор двох книжок про козаччину: “Cossack Administration of the Hetmanat” Cambridge, Harvard Ukrainian Reaserch Institute. v.1,2 та “The Cossacks in the Thirty Years War: 1618-1648” by A.Baran and G.Gajicky. Rome 1983. Доповідь п.Гаєцького про Гетьмана Івана Мазепу та його добу викликала широке зацікавлення у відвідувачів НТШ.
 |
| Юрій Гаєцький |
 |
 |
Юрій Гаєцький
В історії України були світлі моменти, коли володарі дбали про культуру й освіту. Це часи Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Українська культура залишила по собі такі шедеври, як Собор Святої Софії та “Руська Правда”.
В новійшій історії маємо Козацьку Гетьманщину засновану Гетьманом Богданом Хмельницьким в половині 17 століття. Одначе, тільки за Гетьмана Івана Мазепи (1687-1709), Гетьманщина стала культурною скарбницею українського народу. Мазепа був людиною Європейської культури, який багато років провів у Західній Європі. Там він побачив, як Європа відбудовується після великої Тридцятилітньої Війни (1618-1648) та розквіт бароккової архітектури, філософії, літератури, музики, малярства та релігійної думки. Коли Мазепа повернувся в Україну, біля 1665 року, він побачив сумні наслідки “Руїни”. А коли він став Гетьманом, він вирішив відбудувати Гетьманщину в барокковому стилю.
Гетьман Мазепа мав чітку програму перетворити Київ у квітучий центр культури – теорія “Другого Єрусалиму”. Він уживав ресурси державні, свої власні та його старшинської верхівки для розбудови країни. Це широкомасштабне меценатство виявилося в побудові та віднові біля сотні церков, монастирів, шкіл та кільтурних установ.
До цієї роботи йому потрібно було розумних та досвідчених людей. Він запропонував свою співпрацю верхівці Київського клиру та академікам з Києво-Могилянської Академії. Такі люди як В.Ясинський, Й. Кроковський, Т. Прокопович, С. Яворський, Д.Туптало, В.Ванатович та багато інших радо співпрацювали із Гетьманом Іваном Мазепою і залишили по собі шедеври української бароккової літератури. Подібне меценатство виявлено в ділянці освіти.
Гетьман Мазепа розумів важливість виховання молодих кадрів, які б служили у військових канцеляріях Гетьманщини, міських урядах та при монастирях. Києво-Могилянська Академія, де Мазепа вчився, отримала спеціяльні привілеї та була розбудована на великий заклад освіти, яка щорічно давала сотні випусників. Він також допомагав зорганізувати колегіуми в Чернігові та Новгород-Сіверському та піклувався друкарнями.
Іван Мазепа мав можливість перевести свою програму, бо він мав мир на своїй території біля 20-ти років. Після довголітньої Руїни та звуження Гетьманщини до Лівобережжя та Києва, Мазепа дбав про розквіт економії. Селяни мали працювати на землі, міщани займатисся ремеслом і торгівлею, духовенство утримувати школи, церкви, приюти для убогих та старих людей. Козаки мали воювати, також охороняти на кордонах Гетьманщину від набігів татар та ходити походами в чужину. Старшина мала володіти Гетьманщиною, керувати військом, судити справедливо, займатися економікою та давати поради Гетьманові. Для цього Мазепі потрібний був мир за будь-яку ціну, щоби народ набрав сили, поповнив козацькі ряди, зріс економічно і був свідомий своєї гідности. У цій програмі можна вбачати Мазепину відданість Петрові – щоби Петро не вмішувався у справи Гетьманщини та не знесилював Україну великими податками та контрибуціями.
Іван Мазепа мав візію перетворення козацької України зі сплюндрованої Руїною країни у квітучу державу Гетьманщину. До цього він залучив свою старшину. Меценатство – це був засіб заохотити старшину до розбудови країни і перетворити їх в державно-творчу еліту, якій важливіший добробут країни, ніж свої власні маєтки. Він виховував цю еліту в шкільних інституціях, де йому охоче та ентузіястично допомагало духовенство та ерархія.
Трагізм Гетьмана Мазепи полягав у тому, що події (1708-1709), війна з Москвою, перекреслили його довголітні пляни перебудови Гетьманщини в барокову державу.