Літературний вечір Юрія Тарнавського Юрій Тарнавський читає вірші, переклади та прозу Слово про автора – Василь Махно

January 25, 2003

Юрій Тарнавський

У суботу, 25 січня, о годині 5-тій пополудні, в приміщені НТШ в Нью-Йорку, відбулася презентація найновіших видань відомого українсько-американського письменника Юрія Тарнавського.

Презентовано другий том його зібраних поезій “Їх немає” (Родовід, Київ, 1999), вибрану прозу “Не знаю” (Родовід, Київ, 2000) книжку поезій українського поета Володимира Цибулька в перекладі Юрія Тарнавського на англійську “Angels in a Pyramid” (Piramida, Львів, 2000), та книжку перекладів його поезій на польську мову пера Тадея Карабовича “Oto jak zdrowiej?” (Prymat, Lublin, 2002).

Юрій Тарнавський – член-засновник Нью-Йоркської Групи та член організації американських аванґардних письменників Fiction Collective і Спілки Письменників України. За фахом він лінґвіст; дійсний член НТШ. Автор дев’ятнадцяти збірок поезій, семи драм і десяти книг прози. Він теж перекладач, ессеїст і літературний критик. Пише українською та англійською мовами.

Василь Махно

Вступне слово виголосив поет Василь Махно, котрий, зокрема, сказав:

“Творчість Юрія Тарнавського я б порівняв із мексиканським кактусом, який зацвітає екзотичним цвітом, а плоди його мають легкий присмак алкоголю.
Однак годилося б почати з цього дивовижного місця, яке називається Нью-Йорком, відтворити атмосферу кінця 50-тих і побачити групу “бунтівників”, що надалі іменуватимуться Нью-Йоркською групою, серед яких Юрій Тарнавський був чи найбільшим прихильником радикальних змін в українській еміґраційній літературі та українській літературі взагалі, тому не дивно, що група, а Тарнавський, зокрема, одразу опиняються у вирі важливих мистецьких рухів Америки та Европи. З одного боку – американська біт-культура, латиноамериканська поезія, проза “магічного” реалізму, з іншого – европейські пошуки екзистеціоналізму від Сартра і Камю.

У Тарнавського, у структурі його художнього мислення і в тканині тексту (поезії, прозі чи драматургії) переплетені, наче у мозаїці, різні експериментаторські стилі і художні методи, які характерні для другої половини 20 століття.

Тарнавський – це той письменник, який виявився ґенератором багатьох мистецьких ідей, яких так бракувало і бракує нашій літературі, без яких її вписування у світову парадиґму просто не можливе.”


Ю.Тарнавський
читає оповідання “Мозок Лєніна”,
яке опубліковане у часописі “Критика” №11 (2002)

Юрій Тарнавський
Думки про мою смерть

I
думати про смерть
тілом яке росте,
яке повне твердої крови,
як абрикоса чи кавун,
шукати серед цифр
абстрактних років,
що не мають значення,
років, які не будуть,
але які можуть бути вимовлені,
як велетенські суми грошей,
треба бути хворим або холодним,
який не встромляє мокрої руки,
непевний, чи знайде шорсткість паперових листків,
із неясним страхом про порожнечу

треба будиться лиш тілом серед ночі
і говорити: я не хочу, я не хочу,
відчувати всесвіт обмеженої краплини
з натягнутими поверхнями рідини,
і вдивлятися довго, і відчути
мікроскопічність амеб, якиих не видно,
і зрозуміти аналогічно
безмірність одного дня

є зовсім нормально і логічно
нетерпливитися, і кусати шкіру,
і боятися про недостатність часу,
який заспокоює спрагу

але, вдумавшись в рівчаки мого мозку,
огладаючи звичайні вчинкі людей
на берегах морів і басейнів,
на плечах доріг, в ліжках, і в поїздах
я навчився відрізняти смак,
не знаючи його назви:
я відчув, що спрага не всесвітня
і що неясне бажання одного пополудня
вміщає в собі скарб
нерозв’яазаної таємниці

—дивлячись на абсурдні цифри
з довгими чужими прізвищами,
від яких в’яжеться язик,
родиться почуття жалю
одного осіннього пополудня

(З книжки “Поезії про ніщо і інші поезії на цю саму тему”)


Дощ

Музика
кипить
по радіо,
як суп
на кухні,
за вікном
на вулиці,
люди
з’являються
й зникають,
як думки
в мозку,
таксі
об’їж
джають
розпуку,
як вибоїни
в бруку,
стирачі
на них
стирають сльози
зі шкла,
дощ
падає
з серця.

(Зі збірки “Ось як я видужаю”)

Deszcz

Muzyka
kipi
w radiu,
jak zupa
na kuchence,
za oknem,
na ulicy,
ludzie
zjawiają sią
i znikają
jak myśli
w mózgu
taksуwki
objeżdżają
rozpacz,
jak wyboje
w bruku,
wycieraczki
ścierają łzy
z szyb,
deszcz
pada
z serca.

Tłumaczenie z języka ukrainskiego Tadeusza Karabowicza
(Зі збірки “Oto jak zdrowieję”)

Ю.Тарнавський та Каріна Тарнавська


Volodymyr Tsybulko

this unexpected smell
from the musty shadow cast by herring barrels
from the grocery store backyard
suddenly came over me in the midnight taxi
the day Robert Lowell died

I disappear in the darkness
among the felled trees in the Park of Heroes
as if in a line of people
waiting at the medal repair shop

my thoughts dance in the light of the street lamp

o this strange town
of wedding generals
benefit performances
and wet banners

I forget all
like a piece of junk left at a pawnshop
and remember only my home address

there’s a pile of books but I don’t remember their titles
my thoughts are like the flight of a butterfly
a flight of a butterfly like the rustling of Chinese silk

my thoughts crawl in the circle
of the light cast by my desk lamp
a pile of cigarette butts but I don’t remember people’s faces

I see only my mother’s worried face
looking for my name in the newspapers
the dotted line of the accident stands out sharp on the page

I wake up in a hotel
through the sweaty windowpane
I see the outlines of workers
throwing empty herring barrels

Translated from the Ukrainian by Yuriy Tarnawsky
(From the collection “Angels in a Pyramid”)


Під час літературного вечора

Роман Савицький, Славко Новицький, Ніна Климовська
Микола Галів, Володимир Петришин, Володимир Процик
Світляна Андрушків, Роман Андрушків, Роман Воронка Каріна Тарнавська та Світлана Махно
Ольга Кузьмович, Іка Кознарська-Касанова
Юрій Тарнавський
Василь Махно та Юрій Тарнавський
після успішного вечора

Copyright 2002 by Yuriy Tarnawsky.