Круглий Стіл “Евромайдан: суспільно-політична криза чи революція?”

February 1, 2014


Учасники:
Григорій Грабович,
президент НТШ-А
Адріян Каратницький
Atlantic Council’s Program on Transatlantic Relations
Валерій Кучинський
Колюмбійський Університет
Олександер Мотиль
Ратґерський Університет


ЕВРОМАЙДАН: СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА КРИЗА ЧИ РЕВОЛЮЦІЯ?

У лекційній залі Наукового Товариства ім. Шевченка в Нью-Йорку відбувся «круглий стіл» за участю: Президента НТШ-А Григорія Грабовича (Гарвардський університет), Адріяна Каратницького (Atlantic Council’s Program on Transatlantic Relations), Валерія Кучинського (Колюмбійський університет), Олександра Мотиля (Ратґерський університет). У залі, де проходив «круглий стіл», було розгорнуто художню виставку «Хроніка Евромайдану» українського фотографа Антона Трофимова.

Олександер Мотиль, Григорій Грабович, Валерій Кучинський, Адріян Каратницький

Засідання «круглого столу» модерував Г. Грабович. Ця перша в поточному році суботня програма викликала велике зацікавлення української спільноти, лекційна зала НТШ-А не могла вмістити всіх охочих почути думку фахівців про останній розвиток політичних подій в Україні. Промовляючи до присутніх, колишній Представник України в Організації Об’єднаних Націй посол Валерій Кучинський нагадав, як саме протягом останніх років відбувалася підготовка України до вступу в ЕС. Він наголосив, що лідери европейських країн ставилися до Віктора Януковича з усією серйозністю, приймали його у своєму середовищі як рівного і до останнього дня були впевнені у щирості його намірів. Своєю відмовою підписати Угоду про асоціяцію України з ЕС Президент України повністю дискредитував себе в очах світової громадськости і перекреслив будь-які можливості для продовження особистого діялогу з ним у майбутньому. При цьому Віктор Янукович навіть не погребував прибути на Вільнюський саміт ЕС і взяти участь у колективному фотографуванні, що викликало цілковите спантеличення керівників европейських держав. «Світові лідери ставилися до Віктора Януковича як до колеґи, але він таким не був», – із сумом констатував В. Кучинський і далі торкнувся причин такого невідрадного фіналу переговорів ЄС з Україною. Серед цих причин В. Кучинський виокремив різко негативне ставлення до европейських аспірацій України з боку керівництва РФ, як також і недостатню увагу Европи до такого важливого фактору. Зіграло свою роль і зневажливе особисте ставлення Володимира Путіна до Віктора Януковича, про що свідчили окремі епізоди їхніх зустрічей у минулому.

Світова громадськість обурена застосуванням брутальної сили проти демонстрантів, побиттям журналістів та медичних працівників, безпричинними арештами та затриманням в ув’язненні багатьох непричетних. За словами В. Кучинського, зафіксоване багато правопорушень, які тягнуть на їхню кваліфікацію як «злочини проти людства» і подальший розгляд у трибуналі для військових злочинів у Гаазі. Останньою краплею, яка перевершила всякі межі, було прийняття у ВР диктаторських законів 16 січня, а наступне їхнє скасування та так званий «закон про амністію» – це ще одна наруга над активістами Майдану. Я думаю так, – заявив В. Кучинський,- події в Україні мають усі ознаки революції за повну зміну постсовєтського державного устрою. Захід має перейти від слів до діла: їздити не тільки до Києва, але й до Москви, і тиснути, тиснути, тиснути, – таким є переконання Посла В. Кучинського.

Олександер Мотиль, Григорій Грабович, Валерій Кучинський, Адріян Каратницький

У Києві ми бачимо не тільки протести чи демонстрації, ми є свідками революційної ситуації з усіма її ознаками. У країні фактично існує двовладдя, – сказав у своєму виступі Олександер Мотиль. Недотримання В. Януковичем обіцянки підписати у Вільнюсі угоду про асоціяцію з ЕС він порівняв із останньою соломинкою, яка «переломила хребет верблюда». Починаючи від 2010 року Україна перебуває у передреволюційному стані, на місці парламентсько-президентської республіки поступово виникла диктатура. О. Мотиль навів кричущі приклади над
уживань влади та викликаних ними антиурядових протестів задовго до зриву підписання угоди про асоціацію України з ЕС. За його словами, нині в Україні наявні всі ознаки, які зазвичай дають про себе знати перед колапсом режиму. «Попри те, я залишаюся відносним оптимістом, – сказав О. Мотиль.- Адже злочинна влада зробила таки поступки, коли події на київському Майдані поширилися обласними та районними центрами України». При цьому О. Мотиль наголосив, що особливий переляк у влади викликало те, що ці явища поширилися і по східній частині України, де Януковичу, здавалося б, ніщо не загрожувало. Як практичний інструмент розвитку успіху О. Мотиль радить: фактичне двовладдя в Україні треба розвивати. Нехай Народна рада видає свої декрети, творить органи місцевого керування, призначає відповідальних осіб. А. Мотиль також закликав кожного присутнього бути активнішим, писати коментарі та блоги в Інтернеті.

На думку Адріяна Каратницького, натепер найгіршою новиною є те, що в Україні й надалі існує загроза збільшення кількости жертв. За його словами, Поступовим силам не можна недооцінювати резервів В. Януковича, бо на сході України є величезне специфічне ядро людей. Становище драматичне, багато дій влади відбуваються поза межами всяких законів. І частина українського істеблішменту розуміє, що біда, жахи, можливість громадянської війни – це тільки йому самому на шкоду. Одночасно А. Каратницький висловив думку: влада навряд чи піде на запровадження надзвичайного стану, оскільки, на його переконання, такий стан було би неможливо утримувати більш, як 48 годин. Віктор Янукович на початку свого правління мав певну підтримку громадян, адже попередні два президенти багатьох виборців розчарували. Далі ця підтримка почала меншати, що й засвідчили парламентські вибори 2012 року. Після цих виборів провладна більшість у Верховній Раді скоротилася. Партія регіонів спромоглася провести до парламенту тільки 78 депутатів, і для формування більшости їм знадобилася підтримка депутатів, які пройшли по мажоритарних округах. Цих депутатів «регіонали» всіляко пресингують. З іншого боку, за словами А. Каратницького, необхідно розуміти, що в країні немає одностайної потужної противладної хвилі, як це було в 2004 році під час Помаранчевої революції. За оцінкою А. Каратницького, відсоток людей, які виступають проти нинішньої влади становить 50-55%, тоді як 45-50% таких настроїв не поділяють. Розв’язок ситуації А. Каратницький бачить у створенні тривкої більшості в парламенті, в результаті чого процес дуже швидко зрушив би з місця. Надії на переформатування більшости в парламенті можна пов’язувати з тими мажоритарниками, яких контролюють олігархи Пінчук, Коломойський, Ахметов, Фірташ. Ще одна можливість – забезпечення прийняття рішення ВР про повернення до Конституції 2004 року. А. Каратницький навів також аргументи проти побажань «позбутися» східних регіонів як фактору руйнації української держави. Як домагатися поліпшення ситуації в Україні? – запитав А. Картницький і тут таки відповів, що один із способів цього – й надалі холоднокровно будувати середній клас і громадянське суспільство.

Григорій Грабович, Валерій Кучинський, Адріян Каратницький

У виступі Григорія Грабовича аналізувалися вектори розвитку України за роки правління В.Януковича. Як зазначив промовець, гарячі дискусії точилися навколо питання, вступати до Европейського чи до Митного Союзу, – і це на тлі протиборства між прихильниками демократичного та авторитарного устроїв суспільства, европейського та неевропейського стилю мислення. Яка соціологічна база цих суперечностей? – поставив питання Г. Грабович. Річ у тім, що в Україні з’явилися ознаки становлення громадянського суспільства, заявило про себе молоде покоління, що сформувалося під великим упливом Помаранчевої революції. Майдан увиразнив також інші виміри, у площині яких загострюються суперечності. Це значні соціальні розбіжності по лінії інтеліґенція/люмпени, «нормальні люди»/«тітушки». Зростало протистояння цивільного суспільства і криміналітету. Поступово в Україні розвинувся режим так званої «какократії», що у перекладі із давньогрецької означає – «найгірші при владі». Більшість українських
владоможців – це люди з дуже каламутним минулим. Наявність при «какократичній» владі таких карикатурних кримінальних «авторитетів», як Ґепа і Допа, – яскрава ілюстрація цьому. В Україні, – на жаль, – не було і так і не створилося дієвих критеріїв творення провідної еліти, – ствердив Г. Грабович. У подальшій частині виступу Г. Грабович відзначив слабку поінформованість американського суспільства про суть сучасних революційних подій в Україні, вказав низку причин, чому американська преса не акцентує увагу на фактах кримінальної природи багатьох українських очільників. Після виступів учасників «круглого столу», у залі ще довго тривали виступи присутніх, дискусії між слухачами. Люди ділилися особистим досвідом від перебування в Україні протягом останнього часу, серед них були офіційні спостерігачі на останніх парламентських виборах в Україні. Викладачі, студенти, представники громадських організацій подавали конкретні адреси, назви організацій, які розгортають допомогу учасникам української антикримінальної революції.

Під час дискусії

Ярослав Пеленський Юрій Шевчук
Олесь Черень Лунь
Микола Мельник Андрій Зінчик і Артур МакКаллин
Леонід Грабовський Анна Процик
Микола Галів Юрій Савицький
Ірина Вушко Генадій Побережний

Пресова група НТШ-А