Христина Лев презентує книгу «100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного». (Львів, 2015). Автори та упорядники: Христина Лев, Василь Слободян, Наталка Філевич.

February 20, 2016

Христина Лев і Наталка Філевич під час телеконференції

Друга книга «100 церков Нагірних» присвячена Євгенові Нагірному (1885-1951) – українському архітекторові. Він працював у Львові на початку XX ст. Використовував різні стильові форми при проєктуванні дерев’яних храмів, переважно розвивав традиції бойківської школи.


100 церков Нагірних. Ч.2., Церкви Євгена Нагірного
(щоби переглянути презентацію просимо натиснути тут)

Людмила Бублик

Двотомна пам’ятка столітньої історії

Ділити архітектуру за націями – не варто, тим більше, якщо пам’ятки цієї архітектури постають на такій багатонаціональній землі, як наша. Однак volens nolens (хочеш – не хочеш – ред.) архітектурні форми набувають національних ознак, а кожний народ, що їх зводить, намагається обов’язково ретельно дослідити, описати й закарбувати в пам’яті поколінь як питомо свою культуру.

Чи не Володимир Січинський першим зробив першу ґрунтовну наукову розвідку про українську архітектуру, а це були вже 1952–56 роки.

Батько і син, Василь та Євген Нагірні на початку минулого століття зайнялися дуже невдячною справою: проектуванням та будівництвом українських церков. Під кінець XVIII – на початку ХІХ ст. розвиток української сакральної архітектури прийшов у занепад: на землях, що перебували під російським пануванням, від 1801 р. синодальним указом заборонено зводити нові церкви в українському стилі. У Галичині переважно будовано костели. Василь Нагірний на початку своєї архітектурної діяльності побував у Києві, вивчав там будинки і храми. Усвідомлюючи єдність наддністрянців із наддніпрянцями, він узяв за основу для своїх проектів візантійську трибанну церкву, доповнив її місцевими елементами і зробив вдалу спробу витворити «свою» фахову сакральну архітектуру. Більшість запроектованих і збудованих ним церков – дерев’яні. Натомість син Євген уже надає перевагу мурованому храмові, зберігаючи його візантійський стиль.

Під час презентації

Маючи свідомість того, що їхня діяльність поклала початок відродженню української національної архітектури (головно сакральної), В. Нагірний писав: «Дасть Бог, що з бігом часу… витвориться на основі наших мотивів наш спеціяльний руський стиль будівельний». І він мав рацію. Його багата архітектурна творчість не лише за життя була високо оцінена (митрополит Сильвестр Сембратович нагородив медаллю), але через майже сто років по його смерті, коли Україна відновила свою незалежність, виявилося, що бракує архітекторів, котрі би могли спроектувати українську церкву. Новостворені церковні громади (незалежно від конфесії) звернулися до спадщини Нагірних, і почали будувати храми за їхніми проектами.

Це двотомне видання, бережливо зібране, опрацьоване і видане колективом завзятих ентузіастів, стало не тільки увічненням багатої творчої спадщини архітекторів Нагірних, інформаційним довідником, підручником і порадником для сучасних архітекторів. Це також лавровий вінець пам’яті на могилу Бориса Возницького – великого збирача і хоронителя української національної традиції. Саме йому пощастило й довелося врятувати архів Нагірних, що був приречений на німу загибель.

Христина Лев, правнучка Василя Нагірного, подбала про більшість актуальних фотографій до обох частин альбому. В альбомі описані також церкви Нагірних, які нині стоять на території Польщі: у Старому Люблинці, Бірчі, Дубецьку, Жогатині, Тернавці, Загочев’ї, Любачеві, Курилівці, Венглівці, Літовищах, Теплицях, Бистрому, Верхраті, Опарівці, Шляхтовій, Красній. На жаль, не всі храми збереглися донині. Деякі були знищені під час воєнного лихоліття, але більший жаль викликають церкви, руйновані «дбайливою» рукою наших сучасників: помальовані їдкими кольорами «небеса» на банях церков; зовнішні кам’яні стіни, «захищені і прикрашені» пластиковою «вагонкою»; забудовані сіни; бляха на даху замість ґонти й інші «вдосконалення» горе-досконалювачів.


Христина Лев під час презентації

Василь Слободян – автор передмов до обох частин, приготував до кожного описаного у двотомнику проекту досконалу наукову довідку та уклав повний список церков, спроектованих Нагірними.

«Наше слово» №32, 2015-08-09